До 140-річчя від дня народження Джеймса Аббе на сайті Музею з’явився розділ зі світлинами фотографа
140 років тому, 17 липня 1883-го, народився Джеймс Аббе – відомий американський фотограф та журналіст, який співпрацював з великими американськими та європейськими виданнями Vogue, Vanity Fair, The London Magazine, Vu, Berliner Illustrirte Zeitung.
Аббе двічі побував у СРСР — у 1927 та 1932 роках. Під час другої поїздки він відвідав Україну, зокрема, Харків, Донеччину, побував на шахтах Донбасу та будівництві Дніпробуду.
Свої враження від подорожі американець описав у книжці «Я фотографую Росію», яка вийшла друком в Нью-Йорку в 1934 році, та проілюстрував її власними світлинами. У ній автор не зміг оминути голод в Україні, який побачив на власні очі, хоча його ретельно ховали від очей іноземців.
Американець, який фотографував Чарлі Чапліна та інших зірок Голлівуду, в СРСР ніби й сам потрапив у якесь кіно, сценарій до якого писали більшовики. Адже те, про що захоплено розповідала радянська пропаганда, виявилося великим обманом. Оскільки журналіста майже постійно супроводжували представники влади, який він називає «гідами», в нього було мало можливостей побачити і сфотографувати більше, ніж ті парадні картинки, які йому показували. Але він увесь час намагався відірватися від пильних очей своїх «гідів», щоб поспілкуватися зі звичайними людьми та зафіксувати моменти правдивого життя в СРСР.
У Харкові Аббе вдалося поспілкуватися зі пересічними містянами. Після цих розмов журналіст зрозумів, що українці вороже налаштовані до сталінського режиму та виступають за вихід України зі складу СРСР.
«Мені вдалося ухилитися від своїх гідів, щоб поговорити з українцями. Я виявив, що підпільна думка загалом виступає за відокремлення України — найбільшої республіки — від СРСР, якби це було можливо. Українці навіть віддадуть перевагу німецькому правлінню, а не, бережи Боже, чужинському більшовизму», – пише Джеймс Аббе в розділі «Банкети та голод».
Перебуваючи в Україні, він чітко розумів різницю між українцями та росіянами. «Українці – це національне утворення, а не росіяни. У них є своя мова, одна зі ста п’ятдесяти з гаком мов СРСР, зовсім відмінна від слов’янської російської. Україна — найродючіша зернова країна в СРСР, якщо не в світі; її люди обурюються тим, що змушені нести тягар годування величезного Радянського Союзу та значної частини зовнішнього світу».
«У своїй книзі Аббе дуже влучно підкреслив нерівність в СРСР, порівнявши життя верхівки партії та ДПУ з голодним повсякденням простих робітників і селян, – наголошує завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору Михайло Костів. – Журналіст старався відрізнити спеціально створені для іноземців «потьомкінські села», які обмежувалися готелем для закордонних гостей, показовим колгоспом чи школою, від реальності, в якій панували бідність та голод. Також у книзі прослідковується глузування з системи радянської пропаганди, яка формувала паралельну дійсність, неспівставну з реальним життям».
До 140-річчя від дня народження Джеймса Аббе на нашому сайті з’явився новий розділ зі світлинами фотографа, дозвіл на публікацію яких нам люб’язно надав Архів Джеймса Аббе. Ознайомитися з фото ви можете за посиланням: https://holodomormuseum.org.ua/archive/arkhiv-abbe/.
Також з найцікавішими світлинами фотографа ви можете ознайомитися за посиланнями:
