Аудіопрактики в музеях

Аудіодескрипція (або тифлокоментування) – це створення звукового опису візуальної інформації для людей з порушеннями зору. Аудіодескрипція поряд із тифлографікою і тактильними макетами є одним із універсальних джерел отримання незрячими відвідувачами/-ками інформації про музейні експонати.

Текст аудіодескрипції одного експонату (предмету, твору) повинен містити 1500–3000 знаків (3–5 хвилин розповіді) і складатися за таким орієнтовним планом:

1. Назва, вид предмету (фото, скульптура, ужиткова річ тощо).
2. Буквальний опис (розмір, структура, опис композиції та кольорової палітри, якщо йдеться про художній твір).
3. Походження.
4. Символізм.
5. Контекст, історична довідка.
6. Інша важлива інформація, пов’язана з об’єктом (міфи, легенди, цікаві факти).

З огляду на те, що ми розглядаємо звуковий опис винятково в контексті використання його в експозиції, нам не вдасться повністю уникнути емоційної складової.

Для аудіодескрипції також можна використовувати спрощену мову (мова, адаптована для розуміння та легкого сприйняття усіма групами людей), для цього виконуйте такі правила:

1. Уникайте специфічної термінології без пояснень.
2. Вживайте короткі речення та слова.
3. Називайте кольори, але не використовуйте надто складних назв.
4. Більше говоріть про те, що можна безпосередньо побачити/відчути в експозиції, рідше вдавайтеся до специфічних досвідів та метафор.

Для доповнення та емоційного насичення експозиції можна використовувати не лише аудіодескрипцію, а й фонову музику, звукові ефекти, діалоги та усні свідчення очевидців подій.