Допис про «Марка Мельника, якого кинули на 100 тисяч»
Напередодні пам’ятних днів ми з неприємністю спостерігаємо поширення упередженої інформації щодо Музею, неперевірених фактів та прямих наклепів і звинувачень з боку людини, яка позиціонує себе поборником та, як виявляється, «експертом» висвітленням історії Голодомору…
Співпраця Музею з ФОП Марком Мельником стала негативним досвідом та уроком на майбутнє. Якщо розглядати ситуацію, що склалася у рамках співпраці, з юридичної площини то все доволі очевидно. За час нашої короткої співпраці ми видали 4 книги. Все відбувалося на взаємоповазі та вірі у справу, яку ми спільно робимо. Втім, лише до того часу, доки Музей не довідався про шахрайські дії Марка Мельника – «ліві» наклади книжок та порушення авторських і суміжних прав.
Як виявилося книги, які видавав ФОП Марко Мельник на замовлення Музею, продаються у провідних книгарнях України (в тому числі «Книгарні «Є», про що є задокументовані факти). А сигнальну версію книги «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань» ще до затвердження її до друку пану М. Мельнику вдалося продати в США (про що він сам зазначає у своєму дописі). Зазначимо, що це все відбувалося без відома Музею з метою отримання додаткового прибутку. Після виявлення та задокументування фактів Музей звернувся до ФОП Марка Мельника з проханням надати пояснення, на яких підставах він здійснює реалізацію книг. У відповідь ми отримали низку погроз: якщо ми не відкличемо свого листа, то проти музею та директора буде розгорнуто масштабну піаркампанію з використання фб-ботів у поширенні фейкової інформації (власне, саме це ми і можемо спостерігати зараз). Тож, щоб упередити відповідальність за власні вчинки, Марко Мельник намагається змістити акцент уваги зовсім в іншу площину, поставивши на вагу свої особисті інтереси з національною пам’яттю.
Дуже прикрим є той факт, що без з’ясування всіх обставин, в тому числі позиції Музею, цю історію, взявши за «правду», почали активно підхоплювати та розкручувати журналісти, народні депутати та громадські діячі.
Своєю чергою, заявляємо, що Музей готовий надати детальну інформацію з цього питання зацікавленим особам.
Олеся Стасюк – генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду.
*Фото з Фейсбук-сторінки https: www.facebook.com/marko.ukraine