«Група Молотова» з «надзвичайними повноваженнями» в Україні

Фраза «Група Молотова»  зафіксована у постанові політбюро ЦК ВКП(б) 22 жовтня 1932 р., тобто 90 років тому. Помічниками сталінського молотобійця були призначені Калманович, Саркіс, Маркевич і Кренцель. Вони мали досвід примусового вилучення хліба і продовольства у селян. Мав його і В’ячеслав  Скрябін (Молотов) – ленінський і сталінський посланець з особливих доручень. Сумно, але цей жахливий досвід він набув в Україні.

Наприкінці 1920 р. Ленін доручив Молотову контроль за діяльністю комісії з вивчення продовольчих ресурсів в Україні. За походженням В.Скрябін належав до міщан, а за освітою не мав жодного стосунку до сільського господарства. Партія не вимагала від нього агрономічних знань, адже завдання полягало в іншому: організувати масове вивезення українського хліба. Політбюро РКП(б) призначило Молотова першим секретарем ЦК КП(б)У, посаду якого він обіймав з листопада 1920 до березня 1921 р. Він скаржився на відсутність тісної співпраці з більшовиками України, вважав себе «недосвідченим українцем». Роки його політичної діяльності в Україні співпали з апогеєм і завершальним акордом воєнно-комуністичного штурму в Україні. Саме російські більшовики, особливо Ленін, обґрунтували і привнесли в українські села продрозверстку, ревтрибунали з хлібозаготівельних справ, інститут заручників, загороджувальні загони, надзвичайні продовольчі загони, а як наслідок – масовий голод початку 20-х рр.

Довіра самого Леніна і висока політична посада стимулювали роботу запопадливого партійного чиновника, якого за бюрократичний мазохізм називали «стальним задом». Молотов стежив за роботою «комісії Попова», тобто групи російських статистиків, які встановлювали плани продрозверстки і згодом продподатку, ніби дбайливі господарі на власній землі. Україна була окупована, тому і поводилися неначе на Росії. Комісія «Молотова-Попова», враховуючи тандем тісної співпраці, встановила обсяг, норми і порядок стягнення 120 млн  пудів українського хліба з мізерного врожаю 1921 р. Молотов особисто вимагав від уряду України відправлення 40 вагонів з хлібом до Москви у травні 1921 р. Скрябін-Молотов усім своїм їством був покликаний «вишкрібати» селянський хліб.

Учень Леніна, перейнявши від вождя жорстокість у ставленні до «капіталістичних елементів» і заможних селян, «приглянулся» Сталіну. Новоявлений лідер скрізь просував відданого йому високого посадовця, а за вірну службу висував на нові посади. 1 січня 1926 р. Молотова обрали членом політбюро ЦК ВКП(б), доручили виголосити промову «Про роботу на селі» на XV з’їзді партії у грудні 1927 р. Його постійно спрямовували на ідеологічно-політичне забезпечення хлібозаготівельних кампаній, ніби він був витонченим знавцем аграрної проблематики. Швидше навпаки: проблеми села були для нього чужими і далекими, але була усвідомлена класова ненависть до селян. Заклики до класової боротьби проти куркуля і «капіталістичних елементів» села – не політологічна забава, а керівництво до дії.

28 грудня 1927 р. Молотов виїхав в Україну для організації хлібозаготівлі. Він отримав від політбюро «надзвичайні повноваження». 30 грудня вимагав від уряду України терміново вивезти на експорт 23 млн пудів хліба, тобто по одному пуду із кожного селянина, або ж 4,5 пуда з селянського двору. Повноважний комісар сидів у спеціальному урядовому потязі, який кружляв, ніби чорний ворон, від Харкова до Мелітополя, Запоріжжя, Кривого Рогу, Полтави, Кременчука. До вагона викликали місцевих керівників і вимагали виконання плану. Молотов особисто встановив обсяг заготівлі хліба для України – 265 млн пудів, запропонував «розверстати» його по районах та округах. Знадобився досвід роботи в Україні на початку 20-х рр. Безжалісно звільняв керівників, які вважали його дії «терором на місцевий заготівельний апарат». Сталінський емісар пропонував тоді використовувати методу періоду «воєнного комунізму». Так відбувалася генеральна репетиція Голодомору, яка в 1928–1929 рр. супроводжувалася локальним голодом у південних округах України.

Злочинний тандем Сталіна і Молотова, а інколи до них приєднувався і Л. Каганович, руйнував українське село, виснажував його продовольчий потенціал, а відтак наближав національну трагедію. У серпні 1930 р. Сталін радив Молотову «Форсувати вивіз хліб понад усе», навіть «скажено форсувати вивіз хліба», позаяк 5 млн т радянського зернового експорту не могли конкурувати з американським експортом.

Постійне призначення Молотова «комісаром», тобто керівником якоїсь комісії, означало його безпосередню участь в організації Голодомору. 5 лютого 1931 р. контролював діяльність комісії з хлібозаготівлі, 7 червня 1932 р., коли третина районів УСРР знемагала від голоду, голову Раднаркому СРСР (ранг прем’єр-міністра) призначили відповідальним за проведення жнив. Вони справді стали для селян жнивами розпачу. Троє кремлівських косарів (Сталін, Молотов, Каганович), ніби продавали власний хліб, планували отримати «валютну виручку» від торгової операції – 620 млн руб. (понад 300 млн дол. за тодішнім курсом). Підпис Молотова лишається на постанові ЦВК і РНК про охорону соціалістичної власності від 7 серпня 1932 р. У народу вона мала сумну і трагічну славу – закон про «п’ять колосків». Селян калічили, розстрілювали, саджали до таборів на 10 років. Їхня провина проста: зібрав з колгоспного поля кілька колосків або ж розпочав жнива на власному полі без дозволу влади… Сталін і Молотов, тобто дві перші особи в СРСР, довели село до занепаду, яке конало від голоду під час жнив, а натомість запропонували військам брати участь у косовиці,  унеможливити соціальний бунт. Дивний символ коси і гвинтівки червоноармійця: символ смерті з обох боків.

90 років тому «група Молотова» топталася українськими хлібами засіваючи села трупами виснажених від голоду хліборобів. Його група, або ще її називають «комісія Молотова», діяла до 7 листопада, тобто займалася підготовкою до 15-ої річниці жовтневого перевороту. 30 жовтня політбюро ЦК КП(б)У визнало незадовільними темпи хлібозаготівлі. Присутній на засіданні Молотов, погодився на зменшення попереднього плану для України (510 млн пудів) на 70 млн пудів, але вимагав беззаперечного виконання нового завдання. Він був просто непосильним для селян. Валовий збір зернових за оцінкою ЦСУ УСРР сягнув тоді 19,6 млн т, а внутрішнє споживання в Україні вимагало 16,9 млн т. Отже, «нашкребти» Скрябін міг максимум 3 млн т. Однак, судячи з реальної заготівлі, вивезли 7 млн т., тобто вдвічі більше. Настав колапс, тобто одночасний недосів ріллі, масовий падіж і катастрофічне зменшення поголів’я худоби, мільйони полеглих від голоду українців.

Молотобоєць Голодомору, яким виявився за фактом Молотов, не молотив зерно ціпом. Злочинними ініціативами, ухваленими постановами і незаконними діями він перемолотив людські долі і життя мільйонів. Він заборонив видавати насіння колгоспам і радгоспам для сівби озимих і ярих культур, запропонував систему натуральних штрафів за невиконання плану до двору (у розмірі ринкової вартості незданого хліба), повторне стягнення завдання, припинення товарного постачання сіл (ще до режиму чорних дощок), «судові репресії» проти «ухильників» і «саботажників» хлібозаготівлі. Голова союзного уряду вимагав від місцевих керівників встановлення контролю за роботою кожного млина, а від каральних проведення «виїзних сесій» судів, тобто практику польових судів періоду воєнного комунізму. Вимога «суворих репресій» проти селян означала позасудову вакханалію і безмежне свавілля влади. Органи юстиції і прокуратури почали займатися забезпеченням примусової заготівлі, тобто стали співучасниками злочину Голодомору.

Визнання українським судом В. Молотова (Скрябіна) винуватим в організації Голодомору-геноциду є цілком справедливим. У його діях був намір масового і системного позбавлення селян хліба, майна, продовольства.

Василь МАРОЧКО,  

провідний науковий співробітник

відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду

Інституту дослідження Голодомору