Як релігія в Росії підтримує геноцидну війну проти України: відбувся публічний діалог в Укрінформі
У вівторок, 18 квітня, в Укрінформі відбувся публічний діалог «Геноцидна війна проти України та релігія: зовнішньо- і внутрішньополітичні аспекти».
Організаторами заходу стали Національний музей Голодомору-геноциду, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», редакція газети «Кримська світлиця», група гуманітарної політики Експертної мережі Кримської платформи, Крайова Рада Українців Криму, Таврійська гуманітарна платформа.
Від Музею Голодомору участь у заході взяли провідний науковий співробітник Андрій Іванець та завідувач відділу історичних досліджень Дмитро Білий.
Модератором публічного діалогу став Андрій Іванець.
Відкриваючи захід, він наголосив, що війна Росії проти України має геноцидний характер. Це виявляється в тому, що в РФ лунають публічні заклики знищувати українців. Російські окупанти на захоплених землях України переслідують і вбивають громадян з проукраїнськими поглядами, винищують інтелігенцію, вчиняють масові злочини проти цивільного населення (тортури, ґвалтування, вбивства, викрадення, позбавлення свободи тощо), замість незаконно ліквідованої української системи освіти запроваджують таку, що має на меті змінити ідентичність дітей та молоді, руйнують пам’ятки історії та культури, особливо ті, що пов’язані з українською ідентичністю, грабують і знищують українські музеї, архіви, театри, бібліотеки та храми. РФ масово вивозить з окупованих територій українських дітей на свою територію з метою зміни їхньої ідентичності. Росія також цілеспрямовано руйнує об’єкти інфраструктури та життєзабезпечення в Україні, практично стерла з поверхні планети українські міста Маріуполь, Волноваху, Щастя, Сєвєродонецьк, Бахмут та інші.
У своїй доповіді «Підтримка «традиційними» релігійними організаціями РФ агресивної та геноцидної війни Росії проти України» науковець наголосив: «Високий рівень підтримки агресивної війни проти України росіянами досягається масованою і добре фінансованою пропагандою. Для її донесення правлячий російський режим використовує всі можливі канали – органи влади, мас-медіа, систему освіти, а також релігійні організації. РПЦ в цій війні проявила себе як одна з найбільш деструктивних сил, яка відверто підтримує агресивну війну РФ та її де-факто геноцидну політику. Це один із ідеологічних стовпів агресії Росії проти України. І цьому є чимало прикладів».
Аналогічна ситуація з ісламом, який є другою за поширеністю релігією в Росії після православного християнства. Окремі лідери мусульманських релігійних організацій у Росії прямо закликають до геноциду української нації. На позиціях підтримки путінського режиму стоять і буддистські та іудейські релігійні організації Росії.
Науковець наголошує, що світ має обов’язково реагувати на це. Зокрема продовжуючи і розширюючи практику накладання санкцій на релігійних лідерів і активістів, які підтримують злочинну політику РФ щодо України. Також свою роль могли б зіграти й міжнародні міжрелігійні форуми, які б давали оцінку діям держави-агресора, заявам і діям на її підтримку з боку російських релігійних організацій, як з точки зору міжнародного права, так і високих стандартів моралі.
Професор Дмитро Білий нагадав, що релігія була засобом контролю для Росії впродовж багатьох століть. «Путінський режим буде застосовувати цей інструмент терору проти української самоідентифікації й надалі, — зазначив він. — Це цілком лягає в концепцію ознак геноциду, визначену Рафалом Лемкіним. До винищення інтелекту нації, знищення фундаменту нації (селянства), знищення майбутнього нації (що ми зараз бачимо на прикладі вивезення дітей), він додає знищення душі нації, тобто церкви».
Ось як про це пише сам Лемкін, автор праці «Радянський геноцид в Україні»: «Поряд з атакою на інтелігенцію ішов наступ на Церкву, священиків і церковну ієрархію – «душу» України. Між 1926 і 1932 роками було ліквідовано Українську Автокефальну Православну Церкву, її митрополита (Липківського) і 10 тисяч священників. У 1945 році, коли радянська влада була встановлена в Західній Україні, подібна доля зустріла Українську Католицьку Церкву. Факт, що перед ліквідацією цієї Церкви їй запропонували можливість приєднатися до Російського Патріархату в Москві — політичного знаряддя Кремля, – вказує на те, що єдиною ціллю тієї акції була русифікація».
Детальніше про релігійний чинник як частину російської агресії розповів президент Center of Religious Science Research and International Spiritual Relations Ігор Козловський, колишній бранець Кремля.
За його словами, коли росіяни входять на загарбану територію, вони починають системні репресії, які спрямовані на те, щоб витіснити і знищити активну, свідому частину суспільства та залякати пасивну частину. «ФСБ одразу створює мережу, щоб контролювати життя релігійних спільнот, це давня відпрацьована тактика», — каже Ігор Козловський. В цій системі вагома роль відводиться створенню мережі інформаторів серед релігійних діячів і вірян, яких уже залякали. Під час полону він сам був свідком того, як такі інформатори надавали дані про всі аспекти релігійного життя в конкретній громаді або населеному пункті.
Він також закцентував увагу на підривній діяльності УПЦ МП як філіалу Російської церкви в Україні.
«Держава Україна довгий час закривала очі на те, що ця релігійна спільнота ставала місточком для ідеології «русского міра» в Україні. Була навіть така фаворитизація УПЦ МП в деяких регіонах. Вони відчували себе державою в державі. Довгий час ніхто не звертав уваги на мову ворожнечі, на наративи «русского міра», які відкрито декларувалися, і це створило певну систему безкарності. І навіть зараз, в умовах війни, в свідомості багатьох очільників церкви і вірян нема усвідомлення того, що вони стали провідниками цієї ідеології. Це означає що їхня свідомість окупована і вона потребує деокупації. Це питання національної безпеки України», — наголосив Ігор Козловський.