Лесь Курбас: життя з кулею в серці
Леся Курбаса знають передусім як засновника театру «Березіль» та режисера. Деякі згадують легенду про те, що його і Миколу Куліша вбили однією кулею на двох. Музей Голодомору у співпраці зі Свідомі розповідають про життя режисера, який пів життя носив кулю в серці, а загинув через кулю сталінського режиму.
Олександр-Зенон Курбас народився 25 лютого 1887 року в Самборі на Львівщині в акторській родині. Юнак навчався у Тернопільській гімназії, згодом — у Львівському та Віденському університетах. Паралельно закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії. Відтоді його життя назавжди було пов’язане з театром.
Повернувшись на Галичину, працював в театрі Гната Хоткевича, згодом — у «Руській бесіді», в складі якої свого часу виступали його батьки. Тут у житті 26-річного Курбаса сталася перша драма — він закохався в актрису Катерину Рубчакову. Але та була заміжня. Згораючи від нерозділеного кохання, Курбас пустив собі кулю, яка застряла в нижній частині серця. Краківський хірург, який рятував молодого актора, так і не зміг її дістати. З нею Курбас ходив до останніх днів свого життя, аж поки його не перерве інша куля.
На запрошення режисера Миколи Садовського Курбас переїхав спочатку до Києва, де заснував «Молодий театр» та «Березіль». Потім — до Харкова. Шевченкові «Гайдамаки», Шекспірівський «Макбет», Мольєрівський «Місьє де Пурсоньяк», Микитенкова «Диктатура», Кулішеві «Мина Мазайло», «Народний Малахій» та «Маклена Граса» — це не повний список вистав, поставлених Курбасом. Він прагнув європеїзувати український театр, поєднати національні традиції з найновішими формами європейської сцени.
Напередодні прем’єри «Маклени Граси», яка відбулася наприкінці вересня 1933 року, Курбаса запросив до себе другий секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. Сказав, що вважає його «сьогодні єдиним в країні режисером, здатним створити театр, гідний епохи», та зажадав повної переорієнтації й зміни переконань.
«Я старий солдат сцени, мені пізно міняти переконання», — відповів Курбас. «Шкода, — сказав Постишев, — мені вас жаль». Доля митця була визначена.
5 жовтня режисера усунули від керівництва «Березолем». Він поїхав у Москву, влаштовувався в державний єврейський театр, намагаючись продемонструвати безпідставність звинувачень в українському націоналізмі. Це не врятувало.
26 грудня 1933 року Леся Курбаса заарештували за звинуваченнями в участі у контрреволюційній терористичній Українській військовій організації, яка нібито готувала замах на Павла Постишева. За два з половиною місяці допитів режисера зламали, і він зізнався у «належності до контрреволюційної організації».
«Чистосердечне зізнання» врахували: 9 квітня 1934 року режисера засудили до 5 років таборів. Це був досить м’який, як на ті часи, вирок, адже 47-річний Курбас мав шанс вийти на волю. Однак комуністичний режим не мав такого наміру.
В ув’язненні Лесь Курбас продовжив займатися театром. Його трупою були арештанти, серед яких освічені інтелігентні люди, здебільшого професійні актори чи музиканти, які ще донедавна грали у театрах і раптом стали «ворогами народу».
Асистент Курбаса у табірному театрі Цеханський, спогади якого записав Лесь Танюк, згадував: «У нас вважалося, що працювати з Курбасом — все одно що закінчити театральний інститут. Він був природженим педагогом, вихователем: просто з першого дня в нього закохувалися, можна сказати, усі талановиті люди. Навіть досвідчені актори були вражені його мистецтвом — і режисерського показу, і майстерністю інтерпретації п’єси, і, головне, умінням розкрити в акторові нове, невідоме… Пам’ятаю, що в Курбаса сльози виступили, коли він уперше вийшов на сцену: «Боже! Театр!». Бо для нього це була найвища святість».
Цеханський додає, що всі сподівалися, що Курбас вийде на волю достроково — «надто вже відомою був людиною, вся країна його знала!». Не вийшов. 3 листопада 1937 року його розстріляли в урочищі Сандармох разом із іншими представниками Розстріляного відродження, серед яких Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Марко Вороний, Михайло Яловий.
Із другом і колегою з театру «Березіль» Кулішем опинилися поряд — були в розстрільному списку під сусідніми номерами 177 і 178. Через це з’явилася легенда, ніби їх вбили однією кулею, поставивши поряд.
П’ять років після смерті чоловіка його дружина Валентина Чистякова не знала, що стала вдовою. В отриманому нею свідоцтві про смерть повідомлялося, що Лесь Курбас «помер 15 листопада 1942 року від крововиливу в мозок». Це була чергова «правда» режиму.
Матеріал підготовлено в рамках спільного проєкту Музею Голодомору та онлайн-медіа «Свідомі»
Справжня ціна “українізації”: чому більшовики видавали книжки українською?
“Харківський правопис” як один із успіхів українізації
За що покарали станицю Полтавську?
Василь Верховинець: ім’я з забутої афіші
Тодось Осьмачка: поет із пекла
Згортання українізації на Кубані
Іван Багряний: той, що біг над прірвою
Спочатку було “Слово”: історія одного будинку
