Листи з того боку: що російські діти пишуть своїм військовим

Музею Голодомору передали два листи російських школярів до їхніх солдатів, що були знайдені українськими військовими 10 вересня 2022 року біля села Богородичне Донецької області на колишніх позиціях підрозділів ЗС рф. «Нехай наші нащадки знають, з ким товаришувати і брататись», — додав військовий, який знайшов і передав листи.

«Я уважаю вашу работу, которой вы занимаетесь в данный момент. Я хочу стать таким же, как вы, защищать родину, [замальовано коректором], быть таким же отважным и сильным», — пише Артьом Дорофєєв із шостого кадетського класу. «Сгорите! Киев наш! Крым наш! Донбасс наш! Луганск наш! Одесса наша!», — додає кадет під своїм промовистим малюнком.

Під густим шаром коректора заховане «убивать украинцев». Це видно, якщо подивитися на лист проти світла.

Ми не знаємо, чи так «зацензурувала» глибину Артьомової думки вчителька, чи це вже на підході до адресата замалювали невигідну фразу військові цензори, бо ж тут нікого не вбивають, тільки «освобождают».

Однокласник Артьома Іван Бєзгодов був стриманішим у словах, але свої думки він красномовно виклав у малюнку.

Хлопці живуть у місті Краснокамськ Пермського краю росії. Це за дві тисячі кілометрів від українського кордону. Вони в очі не бачили ні Україну, ні українців, але вже вражені вірусом ненависті і знають, як її треба «освобождать», щоб і Київ теж став «іхній».

Ми прочитали кілька листів від українських дітей до українських солдатів.

«Хочу подякувати тобі!», «Хочу побажати терпіння, сил та здоров’я», «Ми з тобою, а ти — з нами», «Хай Боженька всім вам і всім нам допоможе», «Повертайся живим і неушкодженим!», «Я дуже мрію грати з друзями під мирним небом», «Дякую за те, що я можу їсти морозиво і гратися на майданчику». Це — думки та мрії наших школяриків. На малюнках — соняшники, птахи і незмінно усміхнені воїни.

Погодьтеся, відмінність разюча. І це вкотре доводить, що ми переживаємо не війну між двома арміями, а війну між двома цілковито різними світами…