Музей Голодомору відвідала українська художниця Віра Баринова-Кулеба
У четвер, 13 лютого, в Музеї Голодомору побувала українська художниця Віра Баринова-Кулеба, твори якої зберігаються у нашій фондовій колекції. Провідний науковий співробітник музею Андрій Іванець записав із пані Вірою інтерв’ю, аби більше дізнатися про її картини на тему Голодомору та про творчий шлях художниці, яку нещодавно було номіновано на Шевченківську премію.
«Я народилася на Полтавщині на хуторі в селянській хаті. Народилася майже мертвою, заплутана пуповиною. Бабуля, яка мене «спіймала», сказала: «Ох, цій дитині й плутати по світу…». Це було 1 грудня 1938 року. Батько, щоб мене врятувати, поїхав велосипедом аж у Римарівку. Привіз молодесеньку акушерку, яку звали Вірою. Так мене теж назвали Вірою», — розповідає художниця.
Її першою вчителькою малювання була мама, яка була творчою людиною і тонко відчувала довколишній світ. Перші її пензлики були з… котячої шерсті, бо купити справжніх не було де. А її першого коня до необхідної для вступу в художнє училище композиції на тему «Слова о полку Ігоревім» малювала мама, бо Віра, яка виросла в селі, ніколи коня не бачила – в селі їх у той час просто не було!
У Голодомор пані Віра втратила діда Миколу і бабу Марфу, яких знала тільки з розповідей батьків. Але саме їм присвятила декілька своїх картин про трагедію геноциду. Дитиною вона й сама пережила голод у 1946—1947 роках.
«Мене хвилювало, чому там, де завжди було багато хліба, помирали від голоду. Помирали ті, хто його вирощував. Тато часто повторював: «Господи, чому?» Отак і в мене цей сюжет народився з бабою Марфою і дідом Миколою. Дід на картині уже і на людину не схожий, а перетворився на якусь істоту, що страждає», — каже художниця про твір «Господи! За що?».
Картини на тему Голодомору вона називає «вирваними з душі», такими, що зцілюють, адже «художник лікує себе такими картинами». Пишаємося, що маємо їх у своїй колекції. Щиро вдячні за це меценату Моргану Вільямсу.
Інтерв’ю з Вірою Бариновою-Кулебою згодом читайте на наших ресурсах.
