Першими зрадники продають самих себе
28 липня ми вперше відзначили День Української Державності. Сьогодні, коли росія веде війну на знищення нашої незалежності та суверенності, це свято набуває особливого значення. Команда Музею Голодомору підготувала серію публікацій, приурочених до Дня Української Державності. Вони розповідають про ті помилки та прорахунки, яких припустилися українці на початку минулого століття, і які призвели до втрати своєї державності, а згодом – до Голодомору 1932–1933 років.
Для багатьох мешканців України Визвольні змагання 1917–1921 року стали серйозним моральним випробуванням. В умовах війни та чужоземної окупації практично всім українцям доводилося робити вибір між відданістю національній ідеї та досягненням особистих кар’єрних цілей, які подекуди могли суперечити інтересам власного народу та держави.
Вирішити цю моральну дилему з гідністю вдалося не всім. Дехто віддавав пріоритет кар’єрному злету, навіть якщо заради цього треба було співпрацювати з ворогом – більшовиками. Одним із таких ренегатів став син видатного українського письменника Михайла Коцюбинського – Юрій. Сучасники писали про нього: «… людина без волі й без особливого політичного хисту. Антиукраїнський іспит він склав у грудні 1917 р. чи на початку 1918 р., коли більшовики оголосили війну Центральній Раді».
Ставши зрадником, Ю. Коцюбинський на певний час увійшов до номенклатурної еліти окупаційного режиму. Він швидко змінював керівні посади, був навіть дипломатом. У роки Голодомору 1932–1933 років його призначили уповноваженим ЦК КП(б)У з організації та здійснення хлібозаготівель в Одеській і Вінницькій областях. Вислужуючись перед загарбниками, Ю. Коцюбинський підтримував репресії проти українців, здійснював розкуркулення, проводив реквізиції хліба, чим прирікав тисячі людей на смерть від голоду.
Кар’єри колаборантів зазвичай стрімкі, але найчастіше завершуються крахом. Вже восени 1934 року Ю. Коцюбинського зняли з роботи, вивели зі складу ЦК КП(б)У та відправили в заслання у Середню Азію. У лютому 1935 року його арештували й засудили до 6 років заслання у Західному Сибіру. Ще через рік Ю. Коцюбинського, який перебував у засланні, заарештували повторно за новим звинуваченням і після тривалого слідства у березні 1938 р. розстріляли.
Історія Ю. Коцюбинського має стати застереженням для тих, хто співпрацює сьогодні з російськими загарбниками. Зрада, може, комусь і подобається, але зрадники ненависні всім.
Ілюстрація @olgazernoo.