Речники правди про Голодомор: Ґарет Джонс

Продовжуємо серію нарисів про життя та діяльність речників правди про Голодомор 1932–1933 рр.

Життя Ґарета Джонса є прикладом безпрецедентної журналістської етики та моралі. Висвітлення правди про Голодомор в Україні стало для Джонса вироком з боку комуністичного тоталітарного режиму та обірвало його життя. Джонс усвідомлював всю небезпеку, яку ніс комуністичний тоталітарний режим, проте не побоявся написати правду на шпальтах світової преси.

Фотографія Ґарета Джонса з публікації Василя Марочка у газеті “Дзеркало тижня”.

Зацікавлення Ґарета Україною заклала його мати, яка у дівоцтві працювала гувернанткою в родині Джона Юза, засновника міста Юзівка. Її розповіді про далекий край, такий не схожий на його батьківщину, сформували дитячу мрію побачити все на власні очі. Закінчивши школу, Ґарет навчається у кількох коледжах, а закінчивши у 1929 році Трініті-коледж в Кембріджі, починає мандрувати США та Європою. Блискуче володіючи п’ятьма мовами він починає писати репортажі, та намагається публікувати їх.

До 1932 року Ґарет Джонс був в Радянському Союзі двічі: три тижні влітку 1930 року і місяць влітку 1931-го. Він повідомляв про результати кожної поїздки у своїх репортажах, включаючи три статті під назвою «Дві Росії», які він анонімно опублікував у The Times у 1930 році.

У липні 1931 року Ґарет Джонс та Х. Л. «Джек» Хайнц II (нащадок засновника американської продовольчої кампанії Хайнц) знову відвідали УСРР. Ґарет Джонс виступав перекладачем Хайнца. Коли вони влітку відвідали Дніпробуд, Хайнца особливо вразила американська колонія. «Там на мене чекав сюрприз всього життя», – пише він у своїй анонімно опублікованій книзі «Дослідження в Росії – 1931» (1932): «Полковник Купер і його люди мають чудові будинки, по типу флоридського цегляного бунгало, що розташовані у прекрасному саду з безліччю дерев. Ми залишилися з містером Вілкінсоном у будинку, де живе полковник Купер. Це було грандіозно!».

Проте, коли Джонс вирушив у сільську місцевість, щоб оглянути стан колективізації і розкуркулення, то виявив, що населення навколо Дніпробуду піддається жорстокому переслідуванню. «Кулаків вони вислали звідси і це було жахливо. Ми дізналися з листа, що по дорозі загинуло дев’яносто дітей – дев’яносто з цього району», – сказав один менонітський фермер Джонсу: «Багато людей поїхали в Америку – заберіть нас з собою!». На жаль, мало американців звертали увагу на руйнівні наслідки Дніпробуду навколо греблі, тому що були зайняті, як це назвав Нікербокер, «спогляданням гламурної статистики».

У березні 1933 року Ґарет Джонс опублікував на шпальтах The Manchester Guardian («Манчестер Ґардіан») свій репортаж про голод в Україні. Він спирався на власні враження, сформовані під час зустрічей із мешканцями сіл Харківщини, які були приречені на смерть від голоду. Джонс описав села, уражені голодом. У листі до батьків він зазначав: «Голод практично скрізь. Мільйони помирають від нього. Я мандрував кілька днів Україною, і там не було хліба. У дітей боліли животи, всі коні й корови виздихали, а люди також вмирали з голоду. Терор був нечуваних масштабів».

Агенти ДПУ затримали Ґарета Джонса. За кілька днів його було депортовано з СРСР та оголошено персоною «нон ґрата». Після депортації із СРСР Джонс опублікував в європейських засобах масової інформації понад 20 статей про великий голод в Україні. Публікації Джонса стали з’являтися на шпальтах американських газет, зокрема, The New York American («Нью Йорк Американ»).

Ґарет Джонс, який оприлюднив правду про Голодомор, загинув за день до свого тридцятиліття. За загадкових обставин він був викрадений і розстріляний ОДПУ у Маньчжурії.

Роман МОЛДАВСЬКИЙ,
старший науковий співробітник відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду
Інституту дослідження Голодомору
Національного музею Голодомору-геноциду,
кандидат історичних наук, доцент