«Репресований» зошит «33-й рік»: унікальний експонат потрапив до Музею Голодомору
23 листопада 2020 року до Національного музей Голодомору-геноциду передали зошит зі спогадами про Голодомор 1932–1933 років Лавріна Нечипоренка.
«Це дуже талановито написаний роман Лавра Нечипоренка, написаний з фундаментальною точністю. У кожному розділі він розповідає про свої спогади, про те, що він особисто побачив на замореній голодом Житомирщині. Лавро приніс цей зошит своєму другові Івану Коваленку, щоб той відредагував і набрав його на друкарській машинці. Як член супротиву, Іван розповсюджував самвидав. Тож цей зошит потрапив до Івана додому, а у 1972 році, коли його арештувало КГБ, всі твори вони забрали. У 1996 році Іван змусив архів повернути вилучені матеріали. На ньому є відбитки архіву КГБ, зошит пробитий у двох місцях, його пришили до кримінальної справи Коваленка. Перша сторінка пронумерована як 301-ша, а отже його використовували як доказовий матеріал у справі», — зазначив ініціатор передачі експонату Андрій Ковальов.
Громадська діячка, донька поета, дисидента та свідка Голодомору 1932–1933 років Івана Коваленка Марія Кириленко сказала: «Цей зошит є історією родини Нечипоренків, Коваленків й одночасно історією всієї України. Молодому поколінню важко зрозуміти, наскільки складно та по крихтах збирається справжня історія. Важливо оцифрувати зошит і видати його. Такі матеріали та свідчення мають бути доступному кожному українцю. Правда буває важка, сумна, трагічна, але її потрібно знати».
Олександр Нечипоренко, син автора щоденника Лавріна Нечипоренка закцентував на тому, що потрібно фіксувати те, що відбувається, не думати, що це малозначне чи нецінне, писати спогади про події.
Цією акцією Музей Голодомору розпочав масовий збір свідчень, реліквій, світлин родин, яких не оминув Голодомор 1932–1933 років. Зошит наразі посів основне місце в експозиції Музею Голодомору разом з іншими нововіднайденими експонатами. Згодом вони стануть основою експозиції ІІ черги Музею, яку наразі будують. Відкриття заплановане на 2023 рік.
«З великою вдячністю хочу звернутися до родини Нечипоренків та до родини Коваленків. Усі ми знаємо про інформаційну блокаду, про те, як заборонялося говорити про Голодомор і згадувати про те, що був голод. Знаємо, що ще в 1986 році останнього військового засудили за те, що він згадав про голод в Україні, що його родина голодувала, про те, що на весь світ не можна було говорити і згадувати про Голодомор. Такі експонати вони надзвичайно важливі для нашого музею, для того музею, що будується», – зазначила генеральна директорка музею Олеся Стасюк.
Також Олеся Стасюк звернулася до громадськості із закликом допомогти у зборі експонатів для створення Музею Голодомору, будівництво якого вже триває: «Давайте разом творити Національний музей Голодомору-геноциду… Нам надзвичайно важко після 87 років створити експозицію, яка потрібна українській нації, потрібна нашим нащадкам, яка розповідає правду не лише про трагедію, про яку говорили останні 30 років, а про злочин, скоєний однією державою щодо української нації. Цей злочин був здійснений лише тому, що їм вдалося на початку ХХ століття окупувати нашу країну».
У 1960-х роках вчитель фізики з Боярки, що на Київщині, Лаврін Нечипоренко у простому шкільному зошиті написав свої спогади про пережитий Голодомор-геноцид на рідній Житомирщині. Свій твір він назвав «33-й рік». Очевидно, що в Радянському Союзі він не міг опублікувати свої спогади. Разом з колегою, вчителем із сусідньої школи Іваном Коваленком вони вирішили видати щоденник самвидавом. Ця справа була ризикована, адже загрожувала видавцям репресіями та термінами в радянських концтаборах. Певний час зошит зі спогадами зберігався в Івана Коваленка. Він мав завершити його редагування і набрати його на друкарській машинці.
Із 1961 року КҐБ розпочало стеження за Іваном Коваленком, а у 1972-му його арештували «за виготовлення і поширення антирадянських матеріалів». Коваленко відсидів у радянських концтаборах рівно 5 років. Усі рукописи з будинку Коваленка були конфісковані, разом із тим був конфіскований і зошит зі спогадами Нечипоренка. Щоденник дивом зберігся серед конфіскованих речей в архіві КҐБ.
У 1996 році всі рукописи Служба безпеки України повернула Івану Коваленку, а разом із ними — зошит зі спогадами Лавріна Нечипоренка. Щоденник свідка Голодомору зберігався в родині Івана Коваленка, а 23 листопада 2020 року був переданий до фондів Національного музею Голодомору-геноциду.
