«Репрезентація Голодомору: досягнення і виклики – 2022»: пресконференція Музею Голодомору
Як тема Голодомору актуалізувалася в умовах російсько-української війни та як Музей може допомогти в поширенні правди про події минулого та сучасної війни – про це йшлося в четвер, 1 листопада, на пресконференції «Репрезентація Голодомору: досягнення і виклики – 2022». Участь у розмові, що відбулася в Українському кризовому медіацентрі, взяли співробітники Національного музею Голодомору-геноциду.
“Музей Голодомору як провідна інституція з репрезентації теми усвідомлює свою відповідальність та спрямовує всю свою діяльність на те, щоб про Голодомор знали, вивчали, і, головне, визнавали як в Україні, так і за її межами, – наголосила Марина Богуш, заступниця завідувача експозиційно-виставкового відділу Музею. – Насправді, про успішність нашої роботи свідчить те, чи визнають Голодомор геноцидом у світі. Для нас це питання є принциповим. Тільки цього року перелік країн, що визнали геноцид 1932-1933 років поповнили Бразилія, Ірландія, Молдова, Румунія, Чехія і, буквально вчора це зробила Німеччина. Це комплексна робота всього музею спільно з українськими громадами за кордоном, а також міністерством закордонних справ. Це не тільки дипломатична та інформаційна діяльність, але й виставкова”.
Вона також розповіла про нові виставкові проєкти, реалізовані в Музеї від початку повномасштабного вторгнення:
«Навесні, влітку та на початку осені, коли гостро стояла проблема з можливою продовольчою кризою в світі, причиною якої була росія, що спалювала наші поля та викрадала зерно, ми вирішили висвітлити цю тему, бо вона дуже резонувала з темою Голодомору. Ми створили виставку «Чому росія краде зерно: (не)нова історія злочину» та інсталяцію «Обід, приготований росією», в якій використали спалене зерно з українських полів. Ми отримали багато гарних відгуків про цю інсталяцію, особливо від молоді, бо це було щось нове і незвичне. Ще однією резонансною подією стала виставка «Leica, що бачила Голодомор». Вона була унікальна тим, що вперше в Україні були експоновані речі, що належали австрійському інженеру Александру Вінербергеру, – фотоапарат та укладений ним власноруч фотоальбом із знімками Голодомору в Харкові. Їх привезла прапраонука Вінербергера з Великобританії, де ці раритери не так давно були виявлені. Проєкт мав значний успіх у медіа та серед відвідувачів».
Як розповіла Марина Богуш, ще одним успішним прикладом діяльності Музею була прем’єра вистави SUN («Син») – заклад уперше задіяв таку форму подачі історії Голодомору. Вистава зібрала широку аудиторію, мала успіх та позитивні відгуки, тож такий досвід Музей планує продовжити.
Завідувачка екскурсійно-освітнього відділу Яна Городняк розповіла про освітню діяльність Музею Голодомору в умовах повномасштабного вторгнення та нові освітні проєкти. Зокрема, цьогоріч було створено нову відеоекскурсію для наймолодших відвідувачів – школярів віком 6-12 років, в якій використано пісочну анімацію. Також не вщухає інтерес до відеоекскурсій, створених у попередні «ковідні» роки, які дозволяють побувати в Музеї, не виходячи з дому. Окремим викликом для музейників стали відключення світла та відсутність зв’язку, проте й тут зазвичай вдається знаходити вихід та досягти компромісу.
Пані Яна звернула увагу на показову тенденцію: цьогоріч особливо багато дитячих онлайн-екскурсій замовляли з регіонів, які безпосередньо страждають унаслідок російської агресії. “Це Одещина, Миколаївщина, Харківщина, – каже вона. – Наприклад, сьогодні в моєї колеги була екскурсія для дітей з Курахового, прифронтового міста”. Це свідчення того, що агресія росії спровокувала нову хвилю інтересу до нашої трагічної історії, в якій є багато спільного з сучасними подіями.
Про наукову діяльність Музею та його філії – Інституту дослідження Голодомору – розповів кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Андрій Іванець. Зокрема, напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів заклад провів щорічну міжнародну науково-практичну конференцію «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ-ХХІ ст.: інтердисциплінарні підходи». Вона була присвячена не тільки Голодомору, а й геноцидним практикам, які росія застосовує в сучасній війні. Останньому питанню було відведене друге пленарне засідання конференції, під час якого йшлося про те, як кваліфікувати сучасні воєнні злочини росії та що має зробити Україна, аби агресора було притягнуто до відповідальності та покарано.
«Це був досить представницький науковий форум, в якому взяли участь понад 50 експертів – істориків, правників, політологів, представників сфери державного управління – з України, Польщі, Великобританії, Німеччини, – каже Андрій Іванець. – Серед них – відомі дослідники Голодомору Станіслав Кульчицький, Василь Марочко, Андрій Козицький, Ольга Мовчан». Водночас у другому пленарному засіданні взяли участь Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС України, агент України в Міжнародному суді ООН, Володимир Василенко, заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, Геннадій Побережний, професор Українського вільного університету (Мюнхен, Німеччина), Валерій Удовиченко, полковник СБУ, офіцер з особливих доручень Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки та інші.
Голодомор 1932-1933 років та сучасна російсько-українська війна мають багато спільного. Мета сталінського режиму тоді і путінського зараз ідентична – упокорити українців, зламати їхній опір та знищити як націю. З огляду на Музей Голодомору збирає інформацію, експонати та фіксує сучасні воєнні злочини росії, які мають ознаки геноцидної політики.
