У Музеї Голодомору – постійна виставка нових надходжень Музею. 18 червня відбудеться кураторська екскурсія

30 Травня 2023

У Музеї Голодомору – виставка нових надходжень Музею. Унікальні рушники, сорочки, коралі та інші артефакти, пов’язані з Голодомором, – уже в Залі пам’яті

18 червня відбудеться кураторська екскурсія. Запрошуємо представників ЗМІ.

Комплектування фондів є однією з основних функцій кожного музею. Речей, пов’язаних із періодом Голодомору, дійшло до наших днів не так і багато. Тому кожен артефакт того періоду – величезна цінність для музею. Сьогодні поповнення фондів відбувається переважно завдяки дарувальникам – українцям, які прагнуть поділитися родинною історією та зберегти пам’ять про своїх рідних – жертв і свідків Голодомору.  

Частина найцінніших експонатів, які потрапили до Фондів, опиняються у вітринах Зали пам’яті. Відвідувачі музею можуть ознайомитись з експонатами та їх історіями. Так, у травні 2023 року Музей презентує виставку нових надходжень з символічною назвою “Те, що не можна викидати”, до якої увійшли, зокрема, такі експонати:

  • Коралі родини Софії Куликовської, що збереглося з часів Голодомору. Батьки пані Софії мусили обміняти всі свої коштовності та цінні речі на їжу, але саме це намисто було врятоване та через багато років потрапило в музей.
  • Домоткане рядно, яке залишилося після розкуркулення родини Ганни Русин. Її мати, яку попередили про розкуркулення, розуміючи, що заберуть все, попросила односельців заховати дещо з речей. Таким чином щось із майна, зокрема, й це рядно, вдалося зберегти.
  • Весільний рушник священника й учителя Олексія Воблого, який рятував дітей села Піскошине на Запоріжжі від голоду. На початку 1920-х років мати вишила його на вінчання свого сина, що відбулося в церкві села Яновщина на Полтавщині. Згодом доля закинула молоду сім’ю у Піскошине, де глава родини вчителював. У голодних 1932–1933 роках Олексій разом з дружиною Марією влаштував при школі їдальню. Завдяки цьому жодна дитина в селі під час Голодомору не загинула.
  • Частина ікони, писаної на металі, з села Потіївка на Житомирщині. Коли в селі в 1930-х роках було закрито церкву, металеву ікону використали для…  спорудження даху місцевого магазину.
  • Дерев’яна столова ложка, яка належала Анастасії Василюк з Житомирщини. Вона передала її своїй племінниці зі словами: «Вона відпочивала під час Голодомору, користуйся нею завжди, щоб вона у тебе ніколи не відпочивала, щоб більше такого горя ніхто не знав».

  • Керсетка невідомого походження, яка була куплена українкою Вікторією Кулько та передана в Британію. Після огляду Вікторія раптово знайшла в підкладці керсетки зашиті залишки колосків. Відомо, що під час Голодомору люди могли використовувати приховані кишені та порожнини в одязі для порятунку хоч якоїсь кількості зерна чи іншої їжі. Історія з керсеткою набула розголосу в ЗМІ і Вікторія погодилася передати експонат у наш Музей. 

 

Серед представлених експонатів також є артефакти, про походження яких не збереглося детальної інформації. Через 90 років навряд чи хто може засвідчити, кому вони належали і яка доля спіткала власників. Так само як ніхто не назве абсолютно всі імена мільйонів жертв Голодомору. Та це історичний спадок українського суспільства,  традиційні маркери групи, яку знищували. І ці речі мають бути збереженими. 

Музей Голодомору запрошує подивитися виставку нових експонатів своєї колекції та зануритися в історію найбільшого злочину XX століття проти українського народу.  

18 червня о 15:00  відбудеться кураторська екскурсія завідувачки експозиційно-виставкового відділу Музею Голодомору Яни Гринько та її заступниці Марини Богуш, які детальніше розкажуть унікальні історії експонатів та їхній шлях до вітрин Зали пам’яті. У представників ЗМІ буде можливість отримати коментарі наших фахівців.

У разі додаткових питань: (044) 254-45-12

Водночас закликаємо українців ділитися родинними реліквіями Голодомору, аби історія вашої родини була збережена в музеї.

Виставка експонуватиметься до 30 жовтня 2023 року.