У Музеї Голодомору відкрили виставку вишитих сорочок та вдягнули дівчинку з колосками у вишиванку
Одразу кілька заходів до Міжнародного дня музеїв та Дня вишиванки відбулися сьогодні в Національному музеї Голодомору-геноциду. 18 травня вперше найвідоміший пам’ятник жертвам Голодомору «Гірка пам’ять дитинства» був одягнений у вишиту сорочку.
“У роки Голодомору українські діти були позбавлені не лише шматка хліба, а й щасливого дитинства — розваг, красивого одягу, безтурботних буднів і свят. У День вишиванки цією символічною акцією ми хочемо згадати про їхнє втрачене дитинство та нагадати, що його і сьогодні, просто в цей самий час, крадуть у сучасних дітей, позбавляючи права на безпеку, освіту, а часто — і на життя”, – пояснюють організатори.
Сорочка, яку було «вдягнено» на дівчинку з колосками, обрана не випадково — її пошила Майстерня етно-одягу I TELL YOU з міста Ірпінь. В своєму вступному слові очільниця ініціативи Юлія Лівінська розповіла, що їхня майстерня навчає всіх охочих створити вишиванку власноруч для себе та своїх рідних, навіть якщо людина не має для цього особливого досвіду та багато часу. Представники Музею наголошують, що запросивши I TELL YOU висловлюють таким чином підтримку низовим ініціативам щодо сучасного відродження української культури і, зокрема, ініціативам, що здійснюють свою діяльність в деокупованих містах, роблячи внесок у відбудову громадського життя.
Одночасно з акцією біля пам’ятника, в Залі пам’яті Музею було відкрито виставку вишитих сорочок із колекції Фондів самого закладу. Організатори пояснюють, що більшість експонатів мають унікальну історію. Зокрема, один із найцінніших — сорочка з с. Перекопівка Роменського району Сумської області. Агафія Чуб вишила її у 1920-х роках на власне весілля. Жінка раптово померла у 1930 році. Рятуючи під час Голодомору двох доньок, чоловік Агафії виміняв всі вишиті речі та дорогоцінності на продукти харчування. Залишив тільки весільну сорочку дружини, яку сильно кохав. Кілька років тому донька покійної Ганна Аврамівна Омельяненко (Чуб) передала родинну реліквію Музею Голодомору.
Серед 11 сорочок можна побачити і сучасну вишиванку. Це дитяча сорочка, яку вишила для свого онука жінка з Харківщини. Родина, що мешкала в Ізюмському районі, була вимушена заховати український одяг та українську символіку, побоюючись репресії з боку загарбників. Так, дитяча вишита сорочка була закопана в землю у банці. Після деокупації її передали до Фондів Музею Голодомору.
Поповнення Фондів відбулося і безпосередньо 18 травня. Просто під час заходів до Дня музеїв та Дня вишиванки нашому Музею була передана вишита сорочка 1930-х років, яка належала Дмитру Нєкіпєлову – військовослужбовцю ЗСУ, який зник безвісти в травні 2022 року під Авдіївкою.
«Цю сорочку виткала і вишила для свого чоловіка Степана моя прабабуся Христина. Потім вишиванка перейшла у спадок до його сина Іллі, мого дідуся, а далі – вже до його сина Володимира, мого батька. Синів у мого тата не було, тож сорочку передали моєму чоловіку. Згодом я вирішила, що родинна сорочка має бути в музеї. Як символічне нагадування про нашу непросту історію: її перші власники пережили Голодомор, а через 90 років той самий ворог знову прийшов нас знищити”, – розповідає дарувальниця Анна Ткач, дружина Дмитра.
Також артефактами із власної колекції поділився колекціонер старожитностей з Полтавщини, засновник Етнографічної збірки “Древо” Едуард Крутько. Він передав Музею вишитий рушник, який був збережений мешканкою села Козубівка Марфою Даниленко під час розкуркулення її родини у 1930-х роках. А також ще один рушник, що належав родині Денисенко Христі, яка врятувала родину Крутько Оришки після розкуркулення. Пані Христя таємно допомагала сусідці та її п’ятьом дітям харчами, ризикуючи наразити себе на небезпеку, адже допомагати розкуркуленим було заборонено.
У випадку додаткових запитань: (044) 254-45-12
