25 травня – Міжнародний день героїв боротьби з тоталітаризмом

25 травня світ відзначає Міжнародний день героїв боротьби з тоталітаризмом та вшановує пам’ять тих, хто боровся проти зла під назвою «тоталітаризм». Цю дату обрано на честь Вітольда Пілецького, польського офіцера, який добровільно потрапив до концтабору Аушвіц, щоб зібрати докази злочинів нацизму. Після війни він був страчений комуністичним режимом 25 травня 1948 року.

У цей день ми вшановуємо тих, хто не скорився жорнам тиранії. Одним із таких героїв був Левко Лук’яненко — символ спротиву радянському тоталітаризму, український дисидент, політик, автор Акту проголошення незалежності України.

У 1961 році радянський режим засудив його до розстрілу за «антирадянську агітацію» — а насправді за створення Української робітничо-селянської спілки, яка мирно виступала за незалежність України. Лише завдяки міжнародному тиску вирок змінили на 15 років таборів. Свої кращі роки Лук’яненко провів у таборах, ізоляторах та засланнях — був навіть місяць у психлікарні. Мордовія, Володимирський централ, табори Зауралля — ці та інші «точки на карті» стали болючими зарубками у біографії Левка Лук’яненка.

Після звільнення він знову не мовчав. У вересні 1976 року став співзасновником Української Гельсінської групи і — знову потрапив під арешт у 1977. В червні 1978 року його засудили до 10 років ув’язнення та визнали особливо небезпечним рецидивістом.

Але навіть це не зламало Лук’яненка. Вийшовши на волю, дисидент продовжив активну діяльність, долучився до політичного життя і був обраний народним депутатом у парламент і став автором Акту проголошення незалежності України. Був нагороджений званням Герой України та залишився моральним компасом для багатьох поколінь українців.

Лук’яненко одним із перших політиків незалежної України відкрито назвав Голодомор 1932–1933 років свідомим геноцидом українців. У 2002 році, виступаючи на науковій конференції, він заявив: «Ми маємо велику кількість документів, які доводять, що Москва свідомо планувала і здійснила Голодомор в Україні, щоб придушити національно-визвольний рух, зменшити кількість українців і розчинити український етнос серед москвинів».

Сьогодні, вшановуючи пам’ять Левка Лук’яненка, Василя Стуса, Оксани Мешко, Валерія Марченка та інших героїв духу — ми пам’ятаємо: свобода — не подарунок, а здобуток, за який платять життям.