70 років тому розпочалося Норильське повстання
26 травня 1953 року розпочалося Норильське повстання – найбільший бунт в’язнів у радянських концтаборах.
У ньому взяли участь більше 16 тисяч ув’язнених – як чоловіків, так і жінок. Вони відмовилися терпіти нелюдські умови, в яких доводилося жити і працювати.
«Був дуже суворий режим, украй важка праця і нестерпні умови проживання… Жили в палатках. Вночі волосся примерзало до брезенту. Одягали в недоноски з фронту. На військовій одежі були дірки від куль та осколків, засохла кров.
Загризали воші. Не вистачало води. Її добували з снігу. Їсти давали два рази на день. З житньої муки варили рідку баланду, до якої додавали гнилу кільку. Хліба отримували мізерну кількість, і то з якимись домішками. На нас страшно було дивитися.
Робота каторжна, працювали в кар’єрах по 12 годин, жінкам доводили ту саму норму виробітку, що й чоловікам. Дозволялося писати додому тільки два листи на рік. Нашим здоров’ям ніхто не цікавився, натомість на кожному кроці – зневага, нещасні випадки. Люди божеволіли», – згадувала політв’язень Оксана Юрчук з Рівненщини, яка була засуджена на 15 років за те, що її рідний брат був в УПА.
Останньою краплею став випадок, коли конвоїр випустив автоматну чергу по групі чоловіків, яких переводили з однієї зони табору в іншу. Серед каторжників були убиті й поранені. Після цього група в’язнів 4-ої зони відмовилася повертатися після роботи в бараки. Згодом їх підтримали в’язні 5-ої та 6-ої (жіночої) зон. А на початок червня вияв масової непокори охопив увесь велетенський табір.
Рушійною силою повстання стали українці, яких у таборі було найбільше. Учасники протесту, зокрема, вимагали: скорочення 12-годинного робочого дня, покращення побутових умов, зміни жорстокої табірної системи пригноблення особистості й волі, перегляду справ політв’язнів щодо законності звинувачень і вироків.
Для придушення опору влада зібрала значні військові сили і засоби. За інформацією Українського інституту національної пам’яті, 1 липня розстрілами зупинили повстання у 5-ій зоні, згодом у 4-ій і 1-ій, 7 липня втихомирювали жінок 6-ої зони водою із трьох пожежних машин та військами. Найдовше протрималася 3-тя каторжна чоловіча зона. У ній повстання зупинили 4 серпня 1953 року, коли прибули 7 автомашин з озброєними солдатами. У кровопролитних сутичках загинуло близько двох сотень в’язнів.
Попри придушення повстання була здобута перемога. Політичні вимоги ув’язнених таки були частково виконані. Норильське повстання, яке тривало загалом 61 добу, зламало хребет усій нелюдській табірній системі СРСР та стало символом перемоги духу над радянською репресивною машиною. Адже за його прикладом згодом відбулися нові повстання: Воркутинське (липень-серпень 1953 року) та Кенгірське (травень-червень 1954 року) в Казахстані. Вони остаточно змусили радянську владу реформувати ГУЛАГ, який у 1960 році було ліквідовано.