Чому для України важливо, щоб світ визнав Голодомор 1932-1933 років геноцидом

Станом на кінець листопада 2022 року, Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу визнали парламенти 22 країн світу. У квітні цього року палата депутатів парламенти Чехії та Бразилії визнали Голодомор актом геноциду. Напередодні 90-х роковин пам’яті жертв Голодомору, ще три країни прийняли відповідні документи. Про те, як Україна відновлює історичну справедливість та про важливість визнання злочинів на світовому рівні — у матеріалі Суспільного.

Геноцид українського народу

Визнання Голодомору геноцидом — це насамперед встановлення правди, історичної й правової справедливості, каже Іван Петренко, кандидат історичних наук, заступник директора Інституту дослідження Голодомору: “Це визнання і засудження на світовому рівні факту того, що російський комуністичний тоталітарний режим цілеспрямовано здійснив найбільший злочин — геноцид української нації. І весь світ відповідно має знати й розуміти злочинну сутність Москви, яку вона намагається прикривати фальсифікацією історії й різною політичною брехнею”.

“Свій злочинний характер Москва проявляє і сьогодні щодо українців. І сьогодні вона здійснює геноцид українців, і це стало можливим, не в останню чергу через те, що свого часу цивілізований світ, у своїй більшості, тягнув з визнанням Голодомору геноцидом, загравав з Москвою, закривав очі на її злочини”.

16 листопада Верховна Рада України звернулася до парламентів держав світу про визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу.

“Як тоді, так і нині Росія намагалася нав’язати свою волю Україні, а зіткнувшись з опором, вирішила вдатися до грубої, нічим неприкритої сили та геноциду. Верховна Рада України закликає парламенти держав світу відновити історичну справедливість та визнати Голодомор 1932–1933 років в Україні злочином геноциду Українського народу. Це стане важливим сигналом усім силам у світі, які можуть вдатися по нових геноцидних дій, та вагомим внеском у справу забезпечення мирного та безпечного майбутнього для прийдешніх поколінь”, – йдеться у постанові українського парламенту.

Хто у світі вже визнав Голодомор

“Наступного тижня, демократичні фракції Німеччини погодилися прийняти важливу резолюції щодо Голодомору”, — написав 25 листопада у Твіттері міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Голодомор геноцидом українського народу вже визнали Польща, Угорщина, Чехія, Австралія, Ватикан, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, США, Португалія.

24 листопада Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу визнали парламент Молдови та Верхня палата парламенту Ірландії. “Справді історичне рішення Сенату Ерена (верхня палата парламенту Ірландії. — Ред.) визнати Голодомор 1932-33 років в Україні геноцидом українського народу. Ірландія входить до наших найближчих друзів, які не бояться називати речі своїми іменами”, — сказано в повідомленні посольства України в Ірландії.

У парламенті Молдови Голодомор визнали “наслідком запланованих заходів з навмисним наміром винищити опонентів комуністичного режиму та ключовим інструментом політики поневолення тих часів”.

Раніше таке ж рішення ухвалив румунський парламент. Депутат від правлячої Національної ліберальної партії Александру Мурару зазначив, що вони долучилися до держав, які визнають і беруть на себе не лише вшанування пам’яті голоду 1932-1933 років, але й “визнання геноциду, систематичних дій, прямих, цинічних, злочинних дій Радянського Союзу та його керівників щодо фізичного знищення української нації”.

За словами Івана Петренка, визнання Голодомору геноцидом світовою спільнотою має сприяти притягненню Росії до правової, історичної, економічної відповідальності, до виплати Україні відповідних матеріальних компенсацій: “Це має сприяти тому, щоб цей злочин більше ніколи не повторився. Світ має засудити Росію, сприяти її політичному переформатуванню і роззброєнню”.

“Процес визнання Голодомору геноцидом увесь час наражався на шалені перешкоди з боку Росії, чия агентура і гроші були залучені для гальмування справи визнання і поширення правди про цей злочин. Також, в певні періоди розвитку незалежної України, українські політичні режими, які проводили проросійську, антидержавницьку політику, так само значно гальмували процес визнання”.

За словами історика, Україна має продовжувати докладати зусиль, щоб світ визнав Голодомор геноцидом: “Щоб міжнародна спільнота визнала терористичну, злочинну сутність Росії, провела відповідні політичні і юридичні процедури, — каже Іван Петренко, — які мають змусити Росію так чи інакше відповісти за злочини проти українців, які не мають терміну давності”.

Заходи до 90-х роковин трагедії

У Нью-Йоркській Штаб-квартирі ООН відбувся захід пам’яті жертв Голодомору “Голод як зброя: його довгострокові наслідки для людини та людського розвитку”. На заході, зокрема йшлося про використання російським режимом голоду як зброї масового знищення.

Конференцію щодо злочинів у 1932-1933 роках провели й в Туреччині. У Башкентському університеті (Анкара). “З кожним роком у Туреччині все більше людей дізнаються про цю страшну трагедію. Виходять публікації, з’являються сюжети на телебаченні, наукові та студентські кола все частіше цікавляться цією проблематикою, — написав на своїй сторінці у Фейсбуці Посол України в Туреччини Василь Боднар. — Наше завдання сьогодні — не просто вигнати окупантів з нашої землі, але й позбавити їх можливості продовжувати чинити зло в глобальному масштабі. Ключовим тут є притягнення РФ до юридичної відповідальності за злочини в Україні, а також інших державах”.

Національний музей Голодомору-геноциду до Дня пам’яті жертв Голодомору презентував виставку “Leiсa, що бачила Голодомор”. У музеї показали оригінальний альбом із фотографіями Харкова 1933 року та фотоапарат, яким вони були зроблені. Ці предмети належали австрійському інженерові Александру Вінерберґеру, який у 1932-1933 роках працював у Харкові на заводі “Пластмас”. Він таємно фотографував голодних і померлих від голоду людей, черги за хлібом, місця масових поховань. У 1934 році він вивіз плівку до Австрії. Вінерберґер подарував австрійському кардиналу альбом з фотографіями Москви, Криму й Харкова. Згодом світлини оприлюднили у надрукованих спогадах інженера.

Історик Ярослав Грицак розповів Українському радіо, що серед українських істориків дискусії, чи є Голодомор геноцидом майже немає.

“Більшість істориків, яких я знаю, стоять на тезі про те, що Голодомор був геноцидом. Я також так вважаю. Дискусії виникають у зв’язку з останніми публікаціями Григорія Касьянова, де він ставить це під сумнів. Але я думаю, що ці дискусії більше наукові, а не політичні”.

Ярослав Грицак додав, що більшість дискусій щодо визнання чи невизнання Голодомору геноцидом українського народу ведеться не в Україні, а на заході. За його словами, за останні 10-15 років сталося велике зрушення, і у науковому світі прижився термін “Голодомор”. “Тобто щодо цього є консенсус, — каже історик. — Немає консенсусу лише стосовно того, чи був він геноцидом. Наскільки чинна концепція геноциду є доброю для того, щоб описати Голодомор? Для Голокосту вона точно підходить. А для Голодомору? Від нас вимагають політичного рішення, а не наукового”.

Ставлення українців до Голодомору

93% українців погоджуються з твердженням, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу. Такими є результати соціологічного опитування проведеного групою “Рейтинг” 21-22 листопада 2022 року. 3% опитаних заперечують це, а ще 4% респондентів не змогли визначитись із відповіддю.

За останні десять років кількість тих, хто визнає Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу виросла у півтора раза, зазначають соціологи.

На головному фото: