Навіщо путіну вічне місто Київ?
Чому рашист путін та його орда – нищать, нівечать, калічать столицю України, вбивають, катують, знущаються над українцями?
Українці є представниками аграрної цивілізації з більш ніж тисячолітньою історією та культурою. Русь-Україна – наш зав’язок, починок бо витоки наші ще давніші. Московити Русь-Україну вперто називають «Древнерусское государство», намагаючись свій зачинок брати звідтіля. Для московитів Русь, Русь-Україна (Київська Русь) переважно «Киевское княжество Ярослава Мудрого». Становлення «Древнерусского государства» вони пов’язують лише з війною, адже вся їхня історія – це історія грабунку, мародерства, війн, спотвореного сприйняття реальності буття, нівелювання прав та свобод окремої людини, приниження та знущання над іншими тощо (Способы постижения прошлого: Методология и теория исторической науки. москва, 2011).
Філософію становлення «государства» (у московитів має бути «государь») вони визначають через появу «подданых» (так вони функціонують і донині), на відміну від формування Русі-України де свої витоки беруть елементи вічового демократизму.
В Русі-Україні була велика кількість міст (градів), з валами, вежами, садками, незабудованими розлогами. Скандинавські писемні джерела називали Русь «Країна городів (міст)». Київ (Київ-Кенуґард, як і Константинополь-Міклаґард) належав до найбільших ґардів Європи. Оноре де Бальзак називав Київ «вічним містом». Увесь час існування він був основним урбаністичним центром усього європейського регіону, серцем – української нації.
Київ було засновано у 482 році. Проте варто уважно вислухати науковців, котрі вважають, що Києву 2 500 років. Населення середньовічного Києва коливалося в межах 50 тисяч. У свідомості українців Київ асоціюється зі словами віче, громада, «Руська правда» та ін.
Історично українців називали орачами, хлібодарами, хліборобами, землеробами, оберігачами власної землі тощо. Українці працювали на землі, забезпечували хлібом не тільки себе, а й багато країн Європи. О. Стражний писав про давніх русичів, що вони люди гурту, колективу; мали звичку жити у вільному просторі; рішучі і цілеспрямовані; ні вільнодумців, ні відступників, ні відьом на вогнищах не спалювали; на селі незаперечний авторитет мала сільська громада, у місті – гільдії ремісників. Жили переважно у селах (слово «село» походить від праслов’янського sedlo, пов’язане із *sĕdĕti «сидіти»; у старослов’янській мові слово сϵло означало «населене місце, двори, будівлі»; ця лексична основа змішалася з основою праслов’янського selo «рілля», спорідненою з литовським salà, що означає «острів», східно-латиським sola, латинським solum «ґрунт», давньоверхньонімецьким sal, що означає «будинок, житло».
Слово «село» не варто плутати з російським словом «деревня» (російські науковці схиляються до думки, що слово «деревня» пов’язане з дієсловом «дерти», на їхню думку, воно означало «місце, на якому був видраний, викорчуваний ліс», «розчищений під ріллю», без церкви. Інші вважають, що воно ближче до слова «дерево»). Варто зауважити, що класифікація «місто», «містечко», «село» у середні віки була досить розмитою (міста латиною писали як «urbs», містечка – «oppidum», села – «villa», але могли і не класифікувати).
Вже на початку ХІ ст. в Києві постав величний головний митрополичий храм Русі-України, присвячений Софії – Премудрості Божій (було закладено за князювання Ярослава Мудрого). У софійному храмі, софійного початку буття було засновано одну з найбільших бібліотек Європи (там можна було прочитати праці Платона, Піфагора, Геродота, Сократа та ін.). Натепер збереглося близько 260 кв. м мозаїк та 3000 кв. м фресок періоду Русі-України. Собор Святої Софії був усипальницею князів, зокрема Ярослава Мудрого. Варто зауважити, що славетний князь, навіть мертвим не давав спокою росіянам. Як наслідок, вони змародерили його. Чи то боялися князя, чи то його трансплантація до росії мала прибрати в них комплекс меншовартості.
Києво-Печерська лавра – душа України, що знайшла притулок у серці, а серце потребує звільнення від московитських символів. Успенський Собор Києво-Печерської Лаври було освячено в 1089 р. Троїцька Надбрамна церква, настінний розпис ХVІІІ ст. має унікальну мистецьку цінність. Михайлівський собор Михайлівського Золотоверхого монастиря (початок ХІІ ст.) заклав князь Святополк Ізяславович у 1108 р. Пізніше став досконалим взірцем українського бароко. За комуністичного тоталітарного режиму було зруйновано. Невелика частина уцілілих фресок і мозаїк зберігається в Україні, частину було вкрадено і вивезено до росії.
Церква Успіння Богородиці Пирогощої (ХІІ ст.) згадується в «Слові о полку Ігоревім», побудована сином Володимира Мономаха князем Мстиславом. За комуністичного тоталітарного режиму храм було зруйновано. Відбудовано у незалежній Україні. Варто зауважити, що в Слові, написаному через 200 років після хрещення Русі-України, русичі ще добре пам’ятали своїх язичницьких богів, гукали до Дніпра-Славути та вітра-вітрила.
Кирилівська церква (ХІІ ст.) була споруджена коштом дружини чернігівського князя Всеволода Ольговича Марії Мстиславівни. На тепер збереглося майже 800 кв. м. фрескового розпису ХІІ ст. Там у ХІХ ст. Врубель написав свою «Богоматір з немовлям».
Церква Спаса на Берестові, священиком якої був Іларіон, зберегла фрагменти стінопису виконані київськими і грецькими художниками. Пізніше саме Іларіон став першим київським митрополитом.
Русь-Україна була освітленою, культурною, освіченою державою Європи. Друга дочка Ярослава Мудрого Анна Регіна пролонговано вплинула на плин французького двору й не лише.
Архітектура Русі-України часто технічно та художньо випереджала європейську. Київські іконописці створили власну неповторну школу, ікони якої завжди випромінювали світло, на відміну від «московської школи». Образ Оранти користувався особливим шануванням. Богоматір Велика Панагія вважалася захисницею Києва, подихом столичного міста.
Наприкінці ХІІ ст., після нападу Андрія Боголюбського на Київ, північного сусіда русичі почали ототожнювати із «супостатом», а слова їхні називали «супостатськими». Сьогодні у ХХІ ст. рашисти-москалі, орки з півночі сповзли на нашу неньку-Україну. Вони наповзли і плюндрують, вбивають, руйнують, нівечать… Їм не вдалося присмоктатися до нашої тисячолітньої історії, філософії, культури, тому вони безжально знищують те, що не створювали. Вони вбивають тих, хто не може впасти до рівня ницих (підлих без моральних норм).
Світлана Маркова, директорка Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду
На фото: Софія Київська.
Джерело: travel.24tv.ua.