Слухання в Суді ООН: «Геноцид як зброя Кремля»
У Палаці миру в Гаазі, де розташована штаб-квартира Міжнародного Суду ООН, 7 березня розпочалися усні слухання у справі України проти Росії. Представники РФ на засідання не з’явилися.
Пропонуємо вашій увазі виступ Антона Кориневича, агента України у Суді ООН.
Фото – flot2017.com.
«Сьогодні ми тут, у цій будівлі, яка називається Палац миру. У цей час моя країна потерпає від війни та агресії.
Я стою тут, у кімнаті, що має назву Велика зала справедливості, але вдома мої співвітчизники бачать лише несправедливість, коли російські бомби та ракети падають на наші міста. Поки я стою перед Судом, українців вбивають.
Мільйони людей перебувають у безпосередній небезпеці. Комісар ООН з прав людини каже про значні жертви серед цивільного населення.
Напад Росії на Україну змусив понад півтора мільйона людей покинути країну. Ще більше стали внутрішньо переміщеними особами, тобто поїхали в інші місця України. Близько 15 тисяч людей, переважно жінки та діти, сховалися в тунелях київського метро. Під землею народжуються немовлята, у той час як нагорі обстрілюють лікарні.
Усе це – страшна реальність, з якою зараз стикається народ України.
…Це не перший випадок, коли Україна на власному досвіді відчуває неповагу Росії до міжнародного права. Тепер світ розуміє глибину цієї неповаги і рівень її жорстокості.
Російські місця у цій залі лишилися порожні, і це говорить само за себе. Їх немає у цьому Суді, натомість вони ведуть агресивну війну проти моєї країни. Так Росія вирішує суперечки. Натомість Україна має іншу позицію і поважає міжнародне право і цей Суд.
Але навіть Росія знає, що міжнародне право має значення. Чому б інакше Росія намагалася виправдовувати свою агресію?
РФ стверджує, що ця війна має «зупинити геноцид». Президент Росії зранку 24 лютого, віддаючи наказ про вторгнення в Україну, сказав, що «ми повинні зупинити це звірство, цей геноцид».
«Мета» війни, за його словами, полягала в тому, щоб «захистити» людей від «геноциду». Це жахлива брехня. Путін бреше, а українці гинуть.
Не Україна вчиняє геноцид, а Росія та її політичне керівництво та армія вчиняють злочини проти людяності та воєнні злочини в Україні.
За останні два тижні багато людей пригадали Другу світову війну. Я чув, як інші зазначали, що Європа не бачила такої агресії та конфлікту з часів Другої світової. Натомість Росія нині заплямовує пам’ять про Голокост, заявляючи про «денацифікацію» України. Хоча зараз справді доречно згадати Другу світову, але з іншої причини: у тій війні українці та росіяни разом боролися та гинули, щоб зупинити зло.
Тоді, на попелищі Європи, світ побудував сучасні стовпи міжнародного права.
Два стовпи є найважливішими. Світ став свідком агресії, і відповіддю став Статут ООН (який забороняє агресію). Світ став свідком Голокосту, і відповіддю стала Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Світ сказав «ніколи знову» подвійному злу нацизму: агресії та геноциду.
Росія спотворила ці слова. Росія ставиться до геноциду як до зброї. Вона використовує один стовп сучасного правового порядку, щоб знищити інший. Росія збрехала про геноцид, щоб виправдати свій злочин агресії, Росія осквернила Конвенцію про заборону геноциду.
Пані Президенте, члени Суду, справа, яку ініціювала Україна, є простою. Росія звинувачує Україну в геноциді, а Україна рішуче заперечує це твердження, і ми це доведемо. Росія стверджує про неіснуючий геноцид як привід, щоби вторгнутися в суверенну державу.
Я пропоную Росії таке: давайте вирішимо нашу суперечку як цивілізовані нації. Покладіть зброю і подайте свої докази. Україна поважає цей Суд і виконає його розпорядження.
Але Росія також повинна його виконати.
Якщо ж Росія не схоче повертатися до міжнародного права, Суд має право діяти. Ба більше, Суд зобов’язаний діяти. (…)
Якщо коли-небудь і був момент в історії, коли Суд має застосувати свої повноваження схвалювати термінове рішення про тимчасові заходи, то це – саме той момент».
Виступ подано з незначними технічними скороченнями. Переклад – «Європейської правди».