Олексій Льовкін – командир танкового полка окупантів

До прославляння “подвигів” окупантів на війні Росії проти України час від часу приєднується і сам російський диктатор Володимир Путін. Одним із загарбників, якого намагається героїзувати російська пропаганда і про якого розповів Путін, був командир роти 163-го танкового полка капітан Олексій Льовкін. Про нього російський президент розповів 3 березня на початку засідання Ради безпеки РФ.

За словами російського диктатора, 25 лютого у районі села Чугинка на Луганщині Льовкін разом з “товаришами по зброї” наткнулися на “підрозділи націоналістів”. Група українських сил нараховувала 15 танків і 6 бойових машин піхоти (БМП). Як каже Путін, Льовкін з його групою окупантів знищили усі БМП і 5 танків. При цьому “бойове завдання було виконане без втрат”, намагається переконати президент РФ.

Проте в історії, розказаній Путіним, є дуже багато пробілів і незрозумілих моментів. Зокрема, увагу привертає той факт, як російським загарбникам у такому запеклому бою з великою кількістю української техніки вдалося вести вогонь, а самим не зазнати ніяких втрат.

Також російський диктатор чомусь не уточнив, скільки російської техніки та яка кількість солдатів брала участь у цьому бою. Назвати їхню кількість було б логічним кроком, адже масштаб участі українських сил він окреслив досить точно.

Частково пролити світло на цей “загадковий бій” допомагають загальнодоступні матеріали у мережі та публікації у російських пропагандистських ЗМІ. У Міноборони РФ заявляли про те, що нібито 33-річний Льовкін з його підлеглими окупантами знищили насправді 8 танків і 3 БМП українських сил, що розбігається з названою Путіним кількістю.

Крім цього, Путін у своєму вихвалянні Льовкіна нічого не згадує про те, що окупантам у цьому бою довелося використати весь свій боєкомплект. Після цього загарбники за наказом Льовкіна “пішли на організований відхід”, який прикривав командир.

Також відомо, що окупанти намагалися забирати з поля бою своїх поранених. Але Путін у своїй хвалебній промові про поранених нічого не згадує, наголошуючи лише на відсутності втрат з боку загарбників.

Цікаво те, що після такого помпезного вихваляння Льовкіна на всю країну і обіцянки дати йому звання героя Росії через якийсь час російська влада про нього просто забула. Наприкінці квітня дружина окупанта написала офіційного листа в Міноборони РФ із запитанням, де ж обіцяне звання героя РФ. На це ображеній дружині загарбника відповіли, що він уже нагороджений медаллю “За відвагу”, а на присвоєння звання героя його не подавали.

Очевидно, що у російській пропагандистській машині капітан Льовкін був лише черговим пішаком, образ якого було зручно експлуатувати для “підтримки бойового духу солдатів”.