Ворог не знає пощади

28 липня ми вперше відзначили День Української Державності. Сьогодні, коли росія веде війну на знищення нашої незалежності та суверенності, це свято набуває особливого значення. Команда Музею Голодомору підготувала серію публікацій, приурочених до Дня Української Державності. Вони розповідають про ті помилки та прорахунки, яких припустилися українці на початку минулого століття, і які призвели до втрати своєї державності, а згодом – до Голодомору 1932–1933 років.

Упродовж 1918–1920 років армія російських більшовиків тричі здійснювала військове вторгнення в Україну, й зрештою змогла загарбати українські землі. З перших днів окупації російські більшовики проводили політику, спрямовану на те, аби підірвати соціально-економічну самостійність українського селянства та «викачати» з України якомога більше хліба й продовольства. Українці з ненавистю поставилися до цього пограбування. Для придушення спротиву окупанти використовували військову силу й терор. З цією ж метою вони створили в Україні так звані «комітети незаможних селян» (комнезами).

Основний кадровий резерв комнезамів склали соціально упосліджені сільські аутсайдери та нероби. Керовані заздрощами й ненавистю до своїх більш заможних односельців, комнезамівці стали одними з головних виконавців волі окупанта. Члени комітетів незаможників контролювали хід хлібозаготівель – вивезення збіжжя з українського села, створювали «буксирні бригади» і спеціальні загони активістів, що займалися вилученням хліба й усуспільнення селянського майна. Для заохочення до сумлінного виконання покладеної на них місії окупаційний режим дозволяв членам комітетів незаможників залишати собі частину награбованого у селян-власників. Перетворившись на паразитуючу групу, яка існувала за рахунок конфіскованого, комнезамівці швидко почали морально деградувати.  Саме вони виконали левову частку «чорної роботи» Голодомору-геноциду, забезпечуючи тотальну конфіскацію продовольства у голодуючих українців.

Однак 8 березня 1933 року, у розпал Голодомору, комнезами були ліквідовані, а поплічники злочинного режиму опинилися у становищі своїх вчорашніх жертв. Так вони і помирали, прокляті своїми сусідами, родичами, односельцями. Намагаючись пристосуватися, не гидуючи виконанням будь-яких наказів окупаційного режиму, ці зрадники забули, що належать до української нації. Але для загарбників вони залишилися такими самими ворогами, як і решта українців.  Ворогами, яких без жодних докорів сумління знищили, коли на це прийшов час.

Ілюстрація @olgazernoo.