Від Сталіна до Путіна: непокараний геноцид провокує нові злочини

Сьогоднішня путінська Росія є яскравою ілюстрацією того факту, що непокаране зло має властивість повторюватися. Комуністичний тоталітарний режим, за сімдесят років існування, вчинив безпрецедентні за своїми масштабами злочини.

Немає жодного сумніву в тому, що за чисельністю жертв СРСР був головним злочинцем світової історії. Серед злочинів комуністичного режиму: Голодомор 1932-1933 рр., масові штучні голоди 1921-1923, 1946-1947 рр., масові репресії та депортації, величезна кількість концентраційних таборів та інше.

Крах комуністичного тоталітарного режиму і розпад Радянського Союзу, які відбулися тридцять років тому, надали можливість подолати важкі наслідки комуністичного минулого. В країнах Балтії, Грузії та Україні відбулася декомунізація із засудженням цього режиму. Росія ж навпаки проголосила себе правонаступницею СРСР.

Україна у ХХ столітті найбільше страждала від комуністичного тоталітарного режиму. Сьогодні, путінський режим знову намагається знищити нас і Україну.

Ненависть і злодіяння Сталіна до України, що не були покарані, сьогодні випромінює російський путінський режим.

«Великий вождь» – убивця мільйонів

Організатора Голодомору-геноциду Сталіна, який убив голодом мільйони українців, понад половина (53 %) громадян Російської Федерації вважає «великим вождем» (соцопитування, травень, 2021).

За 20 років існування путінської Росії було споруджено понад сотню пам’ятників кривавому тирану. Лише протягом останнього десятиліття монументальні зображення Сталіна встановлено у Новокаякенті (2012), Бєлореченську (2015), Липецьку (2015), Твері (2015), Архангельську (2016), Новосибірську (2019), Ачинську (2019), Вілюйську (2019), Нелідово (2021) та ін.

У вересні 2017 р. пам’ятник Сталіну з’явився у центрі Москви на Алеї правителів, відкритій з ініціативи Російського військово-історичного товариства.

Протягом першої половини ХХ століття комуністичний режим завдав Українcькому народу неймовірних людських втрат. Окупація України, «встановлення» у 1918-1920 рр. більшовицького режиму; червоний терор періоду «воєнного комунізму» забрав життя близько 1 мільйона українців. Ще 3,5 млн українців стали жертвами масового штучного голоду 1921–1923 рр., вчиненого більшовиками на чолі з Лєніним (за матеріалами комплексних судових експертиз кримінального провадження щодо вчинення Голодомору-геноциду СБ України у 2019-2021 рр.)

У 1932–1933 рр. комуністичний тоталітарний режим вчинив в Україні злочин геноциду, який був скерований на нищення української нації як цілісності, що, своєю чергою, мало усунути потенційну можливість виходу України зі складу СРСР.

Метою Голодомору-геноциду була ліквідація національно-визвольного руху українців та недопущення відновлення Української держави.

Створення передумов геноциду українців почалася ще наприкінці 1920-х рр. Напередодні Голодомору-геноциду більшовики розпочали широку кампанію репресій проти української інтелігенції та національної Церкви.

Важливою передумовою геноциду стало руйнування традиційної соціальної структури українського суспільства, яке відбулося під час колективізації через «розкуркулення», масові депортації та експропріацію приватних засобів виробництва. Під час Голодомору-геноциду комуністичний режим знищив в Україні та на українських етнічних землях мільйони українців.

Винищення української інтелігенції продовжилося у ході «великого терору» та інших репресивних кампаній 1930-х рр., які призвели до загибелі близько 300 тисяч осіб (загалом у 1929-1939 рр. жертвами політичних репресій в Україні стали 651 123 особи). Восени 1939 р. репресії були поширені на західноукраїнські землі, які зайняла Червона армія у ході реалізації пакту Молотова-Ріббентропа.

Десятки тисяч жителів цих земель протягом 1939-1941 рр. були вивезені у концтабори та на поселення у віддалені райони СРСР, тисячі ув’язнені та розстріляні.

У травні 1944 року комуністичний тоталітарний режим здійснив депортацію кримських татар (киримли) із Криму до Середньої Азії та Сибіру. Це ще один геноцид, вчинений Кремлем на українській землі (примусове переселення кримських татар Верховна рада України визнала актом геноциду 12 листопада 2015 р.). Протягом двох тижнів з Кримського півострова переселили понад 193 тисячі осіб, яких оголосили спецпоселенцями (виселеними довічно). Ще 13,2 тисячі киримли додатково депортували в 1945-1946 рр. Різке погіршення умов життя на новому місці розселення призвело до суттєвого скорочення чисельності кримськотатарського народу.

Після завершення Другої світової війни, замість післявоєнного відновлення комуністичний режим організував ще один масовий штучний голод в Україні у 1946-1947 роках, жертвами якого стали щонайменше 1,5 млн осіб.

Винищення опонентів режиму

Масштабних жертв зазнали українці під час національно-визвольної боротьби, яку в другій половині 1940-х – на початку 1950-х рр. вели проти окупаційного режиму ОУН та УПА. Згідно із офіційними даними, протягом 1944–1952 рр. каральні загони НКВД–МГБ убили понад 153 тисячі осіб, а ще понад 203 тисячі вислали за межі України. У ці ж роки загалом зазнали репресії близько 500 тисяч мешканців Західної України.

Таким чином, лише у першій половині ХХ ст., московський комуністичний тоталітарний режим, знищив понад 17 млн українців.

При цьому, наведені цифри, вочевидь, є неповними. Шукаючи порятунку від злочинної політики Кремля, у совєтський період чимало українців змушені були залишати рідні землі, багато серед них загинуло за межами України, тому відомості про їхню смерть не були належним чином зафіксовані.

Путін – послідовник Сталіна

Російська Федерація як правонаступниця СРСР не лише не покаялася за злочини, вчинені комуністичним режимом Кремля в Україні, ба більше того, путінський режим взявся за плекання антиукраїнських та ксенофобських настроїв, які особливо посилилися в 2014 році, після розгортання агресії Росії проти України.

У своїх промовах Путін дозволяв собі заперечувати право України на самостійне державне існування, а Українцям у праві називатися окремою нацією. У лютому 2022 р. путінський російський режим через 90 років після Голодомору-геноциду українців, вимагає «денацифікації» та розпочинає широкомасштабне вторгнення в Україну.

Російська армія без жалю убиває українських жінок і дітей, руйнує школи та лікарні, нищить об’єкти цивільної інфраструктури. Злочини, що не були покарані вчасно, на жаль, провокують на повторення їх у майбутньому, яке настало!

Масштаб цієї агресії є безпрецедентним – таких руйнувань та людських втрат наша земля не знала від часів закінчення Другої світової війни. Варварські обстріли Маріуполя, Харкова, Волновахи, Бучі, Гостомеля, Ірпеня та десятків інших українських міст призвели до справжньої гуманітарної катастрофи. За ці злочини проти людяності та воєнні злочини керівництво Росії й персонально Путіна чекає Міжнародний трибунал.

Головною причиною, яка призвела до теперішньої ситуації, стала відсутність адекватної оцінки комуністичного режиму та ідеології, як в самій Росії, так і у світі загалом. Після розпаду СРСР, у 1990-х рр. цивілізований світ не дотиснув Росію та не змусив її пройти процес очищення від злочинної ідеології; не змусили росіян засудити усі злочини комуністичного режиму, вчинені у 1917–1991 рр., зокрема, й в Україні. Це, своєю чергою, спричинило спочатку символічну, а відтепер й політичну реставрацію в Росії тоталітарного режиму.

Неспровокована агресія Росії проти України, здійснені російськими окупантами масштабні воєнні злочини та злочини проти людяності вже викликали міжнародну ізоляцію путінського режиму. Ніхто у світі не має сумніву у тому, що Росія є країною-терористом, а її політичний режим поставив себе на одну дошку із нацистським Третім рейхом та кривавим режимом Сталіна.