Нинішнє нищення української нації російською навалою підпадає під ознаки геноциду

Заява

Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин щодо вчинення геноциду українського народу

Серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займали вчинення найбільш небезпечних серед усіх злочинів – геноциду. Протягом минулого століття Україна фактично пережила три геноциди – це Голодомор 1932-1933 років, Голокост, депортація кримських татар у 1944 році. Наслідки діянь тодішнього комуністичного тоталітарного режиму були для України руйнівними.

Найбільше заперечень Голодомору як злочину геноциду було висловлено від Росії, яка є правонаступницею Радянського Союзу. Вже тоді ця тенденція була дуже тривожна для громадян України. Анексії Криму та російській агресії на Сході України передували заяви керівництва Російської Федерації про «єдиний народ» росіян та українців, а також невизнання українців окремою нацією.

На превеликий жаль, і в цьому столітті військове вторгнення Росії створює для українців такі умови, що розраховані на їх масове фізичне знищення. Зокрема йдеться про масові вбивства українського населення, насамперед із політичною чи ідеологічною метою, як то було вчинено під час Другої світової війни фашистськими загарбниками щодо євреїв. Володимир Путін 24 лютого 2022 року в оголошенні так званої «спеціальної військової операції» в Україні, назвав її метою «демілітаризацію та денацифікацію» України. «В ідеалі треба звільнити Україну, зачистити її від нацистів, пронацистськи налаштованих людей та ідеологій». Таке виправдання у цієї війни. Нинішнє знищення українського народу, держави, культури повторює історію знищення євреїв. Те, що зараз відбувається в Україні є жахливим злочином проти українського народу та проти людяності.

Ворог веде цілеспрямовану акцію антигуманного знищення українського народу. Жорстокість російський військових не перестає вражати. Вони розстрілюють людей, які стоять у черзі по хліб у Чернігові, колону авто з людьми, що тікали з Маріуполя у Запоріжжя, а у самому Маріуполі скинули бомбу на драмтеатр, у якому від обстрілів ховались сотні людей. Від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україні втрати серед цивільного населення вже становлять тисячі осіб.

Лише за перші три тижні війни за даними ООН майже 10 млн українців вимушені були покинути свої домівки через війну, з них 6,5 млн осіб стали внутрішніми переселенцями, а 3,2 млн – вже покинули країну.

Окупанти тероризують мирне населення. Постійні обстріли по житлових мікрорайонах Чернігова, Сум, Харкова, під час яких гинуть, отримують поранення десятки мирних жителів, серед яких діти, жінки, особи похилого віку, особи з інвалідністю. Ці та інші оточені чи окуповані українські міста і села страждають від гуманітарної катастрофи, їх жителі перебувають без будь-яких благ цивілізації – світла, води, опалення. В них страждають люди від дефіциту їжі, води, ліків.

Ворогом повністю знищується цивільна інфраструктура. Бомбардування й обстріли населених пунктів подібні до фашистських бомбардувань у роки Другої світової війни.  Противник веде прицільні удари по об’єктах для укриття цивільних, створює локальні казани для мирних громадян. Виснажені від обстрілів, голоду, холоду, хвороб, зневоднення, без медичної допомоги гинуть люди, а противник обмежує доставку гуманітарної допомоги до цих населених пунктів,  порушує рішення щодо встановлення гуманітарних коридорів. Блокадний Маріуполь, Бородянка, Макарів, Ірпінь, Буча, Гостомель, Ворзель та інші великі і малі міста і села ввійдуть в історію відповідальності за військові злочини.

У грудні 1948 року Генеральна асамблея ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.  Відповідно до статті ІІ Конвенції геноцид означає будь-яку з наступних дій, учинених з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

(а) Убивство членів групи;

(б) Заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;

(в) Навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;

(г) Заходи, розраховані на запобігання дітонародженню в середовищі такої групи;

(ґ) Насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Нинішнє нищення української нації російською навалою підпадає під ознаки геноциду. Про намір вчинити геноцид можна стверджувати, виходячи з фактів і обставин злочину, які зараз необхідно фіксувати і збирати їх докази, щоб притягнути до відповідальності і покарати агресора.

Члени Комітету закликають міжнародне співтовариство визнати геноцидом українського народу порушення законів та звичаїв війни внаслідок військового вторгнення Російської Федерації.

Як говорив Президент України Володимир Зеленський: «Україна сьогодні бореться за свою свободу та незалежність, але успіх нашої боротьби залежить не лише від нашої держави, а й від усіх країн цивілізованого світу».

Члени Комітету звертаються до світової демократичної спільноти, міжнародних організацій, з проханням про співпрацю для розв’язання нагальних безпекових, економічних та гуманітарних проблем в Україні.