Знищували підручники і погрожували вчителям: як пережили окупацію школи Харківщини

На Харківщині Росія почала зі знищення української символіки. Далі дійшла черга до книжок. А вже після цього педагогів мали змусити вчити дітей, що ті нібито не є українцями. Тих учителів, які не встигли чи не змогли виїхати й відкрито опиралися русифікації, били, арештовували, накинувши мішки на голову, та виселяли з рідних міст. Про це в своєму матеріалі розповідає ВВС.

Українські педагоги на окупованих територіях розповідають, що ховали українську символіку, книжки та відмовлялися від співпраці з окупаційною владою.

За оцінкою Світлани Швід, начальниці відділу освіти у Балаклії, що відповідає за 19 шкіл у місті та навколишніх селищах, на співпрацю з окупаційною владою й російськими військовими пішли менше десятої частини педагогів. «Я пишаюся своїми вчителями», – каже жінка.

Лілія Сіроус, адміністраторка школи № 3 у Балаклії, розповіла, шо в серпні представники російської окупаційної влади розшукали її та вручили список із понад 2200 підручників, художніх книжок, шкільних методичок, що підлягали конфіскації й подальшій утилізації. «Це все, що було пов’язане з Україною», – каже Лілія Сіроус. Знищенню підлягало все – від українськомовних підручників з англійської до антології української поезії. Звісно ж, особливий акцент –  на підручниках з української мови, літератури та історії. Аби врятувати всі ці книжки,пані Лілія перенесла їх з бібліотеки до класу в додатковому корпусі школи, Вона сподівалася, що, не знайшовши нічого «забороненого» в бібліотеці, весь навчальний заклад обшукувати не будуть.

У селищі Шевченкове, що за сорок кілометрів від Балаклії, окупанти встигли завезти вже й свої підручники. Великі стоси навчальних посібників з історії Росії та інших предметів знайшли українські військові. Окупаційні війська встигли завезти такі підручники і до Вовчанська.

Паралельно із наступом на українські книжки російські загарбники тиснули на самих педагогів. Хоча спочатку намагалися звабити грошима і кар’єрою.

«Обіцяли велику зарплату: 70-80 тисяч російських рублів на місяць (понад 1100 доларів). Керівному складу – 130 тисяч російських рублів (понад 2200 доларів). Директорка школи наказувала вчити за російськими підручниками, за російською програмою. Вона нас переконувала, що ось-ось візьмуть Харків – і ми станемо Росією. І якщо не підемо на співпрацю, то ніде не знайдемо роботу. Але ж ми справжні українці. Ми вірили, що нас звільнять», – розповідає Інна Мандрика, вчителька балаклійської школи №5.

За її словами, охочі до співпраці швидко отримували посади. У 22 роки можна було стати завучем школи. Вона від співпраці відмовилася й у підвалі під звуки обстрілів та при світлі свічки складала плани для онлайн викладання усіх предметів українською мовою. Понад третина її учнів змогли долучитися до онлайн-уроків. Їх вели ті вчителі, що виїхали з окупації і мали доступ до інтернету.

Пані Інна зберегла вхідну табличку її балаклійської школи № 5. На ній бракує лише одного елемента – українського герба. Його з клоччям видерли чи то російські солдати, чи то окупаційне керівництво від освіти у пориві «денацифікації шкіл».

Тих, хто не погоджувався на співпрацю, залякували і навіть арештовували. Директорка Іванівської школи (Вовчанський район) Лідія Тільна розповідає, що в її навчальному закладі з 16 педагогів російських окупантів підтримали троє.

Сама Лідія Тільна вирішила виїхати на підконтрольну Україні територію. На російському блокпості її заарештували, знайшовши в «чорних списках». Далі її поставили на коліна, обшукали всі речі, принижували, погрожували розправою та вимагали видати якусь інформацію, яку вона нібито везла до Харкова. Перед її обличчям порвали диплом учителя української мови, який знайшли під час обшуку речей.

А потім кинули в камеру. Загалом у в’язниці її протримали 19 діб. Після цього з мішком на голові вивели й відпустили. Надворі її чекав чоловік, що всі ці дні ходив до російських військових і вмовляв відпустити дружину.

Схожу історію викрадення й позбавлення волі розповіла ВВС й Тетяна Товстокора, директорка Яковенківської гімназії, що поруч із Балаклією.

Вона також відмовилася від колаборації з окупаційними силами та переведення її школи на російську програму.

17 серпня двоє озброєних чоловіків забрали її з дому нібито для розмови в окупаційному відділі освіти.

«Вони мене запитали: «Давайте без протокола. Почему не хочете работать?» Я їм відповідала, що в російській школі працювати не буду. Я працювала в українській школі й навчала патріотизму. І це не обговорюється», – пригадує педагог.

Замість відділу освіти директорку школу повели в катівню, влаштовану російськими військовими в балаклійському відділку поліції.

Окупаційні відділи освіти тиснули й на батьків: якщо ті відмовлялися реєструвати свою дитину в російській школі, їм спочатку оголошували попередження. Далі батьки мали сплатити штраф у 40 тисяч російських рублів (близько 800 доларів). Якщо й після цього вони не змінювали свою думку, то окупаційні посадовці погрожували забрати в них дітей до сиротинця у сусідньому селищі Шевченкове.

Окупанти відповідатимуть за будь-які спроби «денацифікувати українців». Розплата за ці та інші злочини проти української нації обов’язково буде!