Заява Музею Голодомору щодо руйнування пам’ятника Жертвам Голодомору в Маріуполі

Заява

Національного музею Голодомору-геноциду

з приводу руйнування російськими окупантами

пам’ятника Жертвам Голодомору 1932–1933 рр.

та політичних репресій у м. Маріуполь

Національний музей Голодомору-геноциду висловлює жаль та обурення з приводу варварського руйнування пам’ятника Жертвам Голодомору 1932–1933 рр. та політичних репресій у тимчасово окупованому російськими загарбниками Маріуполі. Скромний монумент, який 19 жовтня 2022 р. розтрощили російські варвари, був відкритий 26 листопада 2004 р. з ініціативи Маріупольського історико-просвітницького товариства “Меморіал”. Сплюндрований російськими загарбниками пам’ятник був матеріальним нагадуванням про смерть десятків тисяч мешканців колишньої Маріупольської округи, які загинули під час Голодомору 1932–1933 рр., а також кільканадцяти тисяч людей, знищених у ході  політичних репресій комуністичних часів. Місце останнього спочинку багатьох із них невідоме донині. Зважаючи на це, пам’ятник у Маріуполі був тим меморіальним простором, де чимало мешканців Маріуполя та навколишніх районів могли вклонитися пам’яті своїх рідних, знищених тоталітарним режимом.

Знищення пам’ятника відбулося з особливим цинізмом: російські пропагандисти повідомили, що гранітні частини монумента будуть розбиті й використані як будівельний матеріал. Інформаційний супровід руйнування пам’ятника забезпечували Антон Бобровський, Євгенія Кротова та Ольга Шмачкова, які вдавали із себе представників громадськості. Схвалюючи ганебний та шокуючий акт вандалізму, вони виступили з аморальними пропагандистськими заявами про те, що знищений окупантами пам’ятник нібито “був символом політичного дезінформування населення” та “нав’язування ідеї геноциду та Голодомору”.

Прагнемо наголосити, що заперечення Голодомору вже тривалий час є суттєвою складовою історичної політики сучасної Росії. Маніпуляції суспільними уявленнями про комуністичне минуле для російської влади є важливим інструментом психологічної мобілізації прихильників антизахідного політичного курсу президента Путіна. Крім цього, зумисне замовчування та спотворення історії Голодомору виконує роль одного з інструментів інформаційної війни, яку Російська Федерація веде проти України. Російського диктатора невимовно дратує той факт, що українці подолали тоталітарну спадщину СРСР й зробили свій вибір на користь європейських цінностей, поваги до людини та її невід’ємних прав. Саме тому на зруйнованому новітніми варварами пам’ятнику Жертвам Голодомору 1932–1933 рр. був вміщений напис: “Не забудемо трагедій минулого, щоб не пережити їх знову”.

Путінська диктатура обрала діаметрально протилежний вектор суспільного розвитку. Упродовж останнього десятиліття у Росії відбулася моральна реабілітація Йосифа Сталіна. Промовистим фактом є те, що в  грудні 2021 р. московський суд заборонив діяльність у Росії історико-просвітницької та правозахисної організації “Меморіал”, яка від 1987 р. займалася вивченням сталінських злочинів.

Руйнування пам’ятника Жертвам Голодомору 1932–1933 рр. та політичних репресій у Маріуполі не є відособленим фактом. У квітні 2022 р. окупанти знищили у Маріуполі пам’ятник одному із засновників міста – митрополиту Ігнатію, а в травні – пам’ятник гетьману Сагайдачному у селищі Мангуш. Провадячи агресивну війну проти Україні, російські загарбники навіть не намагаються приховати того, що вони мають намір знищити українців як націю. Стирання пам’яті про історію України, про мільйони людей, які стали жертвами організованого Кремлем геноциду, є елементами нового геноцидного плану. Заперечення Російською Федерацією Голодомору є запереченням права України на власну історію, а отже, й погано прихованою формою відмови українцям у праві на незалежне державне та національне існування.

Звертаємося до правоохоронних органів із закликом якомога швидше провести розслідування нахабного та цинічного злочину й встановити усіх причетних до руйнування пам’ятника Жертвам Голодомору 1932–1933 рр. та політичних репресій у Маріуполі. Висловлюємо щире сподівання, що справедливе покарання за наругу над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору не омине жодного з причетних до цього злочину.