75-ті роковини операції «Запад»
21 жовтня 1947 року розпочалася сумнозвісна операція «Запад». Радянським режимом було вчинено черговий злочин проти українців: усього за добу було виселено в Казахстан та Сибір майже 78 тисяч мешканців Західної України.
Однією з головних цілей злочинної операції було нейтралізувати діяльність Української повстанської армії та тих, хто їй співчував і допомагав. Тому до числа депортованих потрапили родини членів УПА, мешканці сіл, які сприяли повстанцям, та всі, кого вважали «неблагонадійними». Переважно це були жінки, діти, старі люди.
Операція готувалася в повній секретності: на місцях про неї дізналися за день-два, а часто – вже в день проведення. Аби ніхто не зміг заховатися і втекти від заздалегідь визначеної совєцьким режимом участі.
Івану Бойку було 14 років, коли разом із батьком їх депортували в Казахстан – його старша сестра була зв’язковою в УПА. «Рано погрюкали в двері, зайшли до хати, зачитали той вирок, – згадував він у документальному фільмі «Три Івани. Історії українців у Казахстані». – Нас зібрали біля сільради, а потім – у вагон-товарняк і повезли все далі, і далі. Аж до Караганди. Всю Західну Україну повезли. Двері закриті, вікна закриті. Везли як скотину»…
Дорога була довга і важка – майже два місяці. Не було сім’ї, розповідають очевидці, в якій би хтось дорогою не помер від холоду, голоду і хвороб. Коли добралися до Казахстану, на дворі вже був грудень. Часто депортованих вивантажували просто в чистому полі, посеред снігів, вітрів і лютих морозів – виживай як можеш… Копали землянки в мерзлій землі, хто чим міг: хтось ложкою, хтось мискою, хтось знайденим дрючком. Багатьох прихистили колишні розкулачені українці з Донбасу, яких вислали сюди ще в 30-х роках, а також місцеве населення. У архівах вдалося знайти цифру, що лише за першу зиму з усієї кількості прибулих у Казахстан померло 10 тисяч осіб.
Операція «Запад» стала однією з наймасовіших депортацій українців, організованою комуністичним режимом. Вона охопила Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області. У «Довідці про кількість сімей активних учасників…» від 27 травня 1948 року, яку наводить Український інститут національної пам’яті, йдеться про 26 332 депортовані сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років.