У Верховній Раді відбулося засідання приурочене до 85-х роковин Голодомору

23 листопада 2018 року у будинку Верховної Ради України відбулося засідання, присвячене вшануванню пам’яті жертв Голодомору, повідомляє Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України 

У засіданні взяли участь перший Президент України Леонід Кравчук, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, предстоятелі церков та релігійних об’єднань України, на засіданні присутні представники урядів та парламентів країн світу, представники дипломатичного корпусу, громадських організацій.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій наголосив: «За задумом організаторів Голодомору фізичне знищення великої частини народу, а також ментальні зміни характеру українців внаслідок страждань мали би упокорити волелюбний дух українства, втримати його в територіальних кордонах імперії і в духовному карцері руского міра».

Він розповів: «Спочатку у селян відібрали землю та особисте майно. Наприкінці 1927 року радянські керівні органи ухвалюють рішення про колективізацію сільського господарства. А вже у січні 1928 року розпочинаються насильницькі хлібозаготівлі з одночасним винищенням високопродуктивних заможних господарств, яких комуністичний режим називав «куркульськими». До 1931 року в Україні було ліквідовано понад 352 тисячі таких господарств та буквально пограбовано близько півтора мільйонів людей». Також посилився тиск на інтелектуалів та представників духовенства, в яких тодішня влада вбачала загрозу комуністичному режиму.

«Інформаційною складовою геноциду було цілеспрямоване блокування інформації про голод. Ті, хто вів щоденники про Голодомор, як Олександра Радченко або фотографував, як Микола Бокань, були засуджені та відправлені у табори. Архівні слідчі матеріали щодо них ви також можете побачити на нашій виставці у кулуарах другого поверху», – зазначив Голова Парламенту.

Він висловив особливу подяку організаціям української діаспори, які пробивали стіни навмисного замовчування, брехні та байдужості, забезпечували широкий розголос теми Голодомору у світі.

Також А.Парубій подякував парламентам та урядам усіх країн, які офіційно визнали Голодомор 1932-1933-х років геноцидом українського народу.

«Україну знищити не вдалося! Не зважаючи на мільйонні жертви, український народ знайшов у собі волю і силу відродитися та вирватися із російського ярма», – підкреслив Очільник Верховної Ради.

Однак, за його словами, «сьогодні, як і 85 років тому, проти нас той самий ворог – імперська вічно відстала і смертельно небезпечна у своїх комплексах Росія. І так само, як і тоді, ворог хоче не лише фізично вбити українців на фронті, а перш за все – намагається знищити український дух, українську Церкву, українську мову».

А.Парубій висловив переконання, що українці, більше ніколи і нікому не дозволять їх знищувати і зневажати: «Не дамо забирати в України майбутнє! Ми нічого не забули і не забудемо – ворог за все заплатить!»

Після завершення виступу Голова Верховної Ради оголосив Хвилину мовчання.

Перед присутніми виступив Патріарх Київський і всієї Руси-України Святійший Філарет. Святійший Патріарх зауважив, що він виступає не лише як предстоятель церкви Київського Патріархату, а як один з останніх свідків Голодомору. «У 1932-1933 роках мені було 4 роки, я добре пам’ятаю, що відбувалося. Тільки я не розумів тоді, яка мета і хто керує цим. І яка причина того, що, як батьки говорили, урожай був великий у 1932 році, а хліба не було. А куди ж дівався хліб. Вивезли. А для чого вивезли? Це я зрозумів потім, коли став досліджувати причини Голодомору», – сказав він і додав: «А причина Голодомору та, що перепис населення України, взагалі Радянського Союзу, засвідчив, що кількість українців у Радянському Союзі сягає 85 млн, а росіян – 65 млн».

За його словами, «і тому безбожне радянське керівництво, яке сиділо у Москві, вирішило знищити українців, щоб вони не переважали за кількістю російський народ». «Це одна причина, бо перепис 1939 року свідчить, що українців стало 65 млн, а росіян стало навпаки більше. Друга причина – це слова Бухаріна, який сказав, хто володіє хлібом, той має владу. А хлібом володіли селяни українські. І тому у них фактично у них була влада. Згідно зі словами Бухаріна. І тому почався процес колективізації для того щоб передати хліб у руки радянської влади. А українці не хотіли йти у колгоспи, і це була друга причина знищення українців», – наголосив глава Церкви. 

У Верховній Раді виступив Глава і Отець Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав. «Ми з болем і сумом згадуємо у цих днях жертв великої трагедії, злочину проти людства. Рана, яка нанесена не лише українському народу, але й усьому людству, знана під словом Голодомор. Ми сьогодні хочемо перед нашим Господом і Спасителем пом’янути усіх жертв, бо не ми, але Бог знає ім’я кожного, яке записано у нього на небесних скрижалях», – наголосив Предстоятель УГКЦ. При цьому він зауважив: «Але згадуючи цю трагедію, я б хотів сьогодні згадати і героїчні сторінки цих роковин, усіх тих, хто намагався сьогодні бути голосом тих, у кого сьогодні голос відібрали, тих, які рятували жертв цієї величезної трагедії». Глава Української Греко-католицької церкви згадав свого великого попередника, Праведного Митрополита Андрея Шептицького, «який перший серед усіх лідерів світової думки, який перший з церковних лідерів разом зі своїм Галицьким єпископатом підняв голос на захист вмираючих українців».

«24 липня 1933 року наші владики скерували до світової громадськості історичного листа під назвою «Україна в передсмертних судорогах», – сказав він. Блаженнійший Святослав нагадав, що у «тому листі є такі слова «кров робітників, що в голоді орали чорнозем України, кличе до помсти до неба. Усіх християн цілого світу, усіх віруючих у Бога. А особливо усіх робітників і селян, усіх наших земляків просимо прилучитися до цього голосу протесту та болю. І розповсюдити його у найдальші країни світу».

Саме з ініціативи Андрея Шептицького у Львові був створений Комітет національного порятунку, який потім був підтриманий православним духовенством Польщі, зазначивглава УГКЦ. Він розповів про допомогу, яку надавали українці Західної України українцям, які потерпали від Голодомору.

В ході засідання виступив дослідник Голодомору, Надзвичайний і Повноважний Посол, експерт з міжнародного права, доктор юридичних наук, професор Володимир Василенко, який розповів про застосування голоду як зброї масового знищення українських селян.

За його словами, війна російської імперії проти українського народу триває і сьогодні. Тому особливу роль відіграє донесення правди про Голодомор як Геноцид українського народу.

Перед присутніми виступив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Він наголосив, що Україну не вдалося знищити і закликав пам’ятати жертв Голодомору.

Заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд надала слово запрошенимпредставникам парламентів та урядів світу. 

Вони висловили підтримку українському народові, зазначивши, що «злочини проти людства не мають терміну давності і мають бути покарані». Також прозвучав заклик пам’ятати цю страшну трагедію.

Перед присутніми виступив голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, Генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан Романів.

Він розповів про внесок української діаспори у справу визнання Голодомору в Україні геноцидом. С.Романів завірив, що цю роботу буде продовжено.

На засіданні, присвяченому пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні виступили Голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Микола Княжицький, Голова Комітету у закордонних справах Ганна Гопко, Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря.

Співголова громадського комітету з вшанування пам’яті жертв Голодомору-Геноциду 1932-33 років в Україні Іван Васюник у своєму виступі підкреслив, що визнання Голодомору 1932-33 років в Україні Геноцидом і відновлення пам’яті про нього стало перемогою над страхом.

Він наголосив на необхідності продовження роботи над Книгою пам’яті, увічнення пам’яті понад 7 мільйонів українців убитих у ці роки.

За матеріалами Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України