Вийшла друком книга Олесі Стасюк про Голодомор

Для чого сучасним українцям знати про Голодомор? Чому країни світу повинні визнавати Голодомор геноцидом? Що уможливило ці події у ХХ столітті? Як саме вони впливають на нас тепер?

У своїй книзі «Нариси про Голодомор, або Навіщо нам потрібно знати всю правду про геноцид українців» Олеся Стасюк, кандидатка історичних наук, дослідниця Голодомору-геноциду 1932-1933 років та директорка Музею Голодомору, відповідає на запитання та окреслює шляхи подолання постгеноцидного синдрому на різних рівнях — від індивідуального сприйняття до державної політики. 

Від сьогодні видання доступне у продажу. Замовляйте на сайті: https://markobook.com/knigarnya/narysy/

Публікуємо уривок праці:

«”Експеримент русифікації” у її найвищому вимірі — совєтизації, був потрібен, щоб створити нову “совєтську націю”, для існування якої національна єдність українців, їхній побут, звичаї та думки про себе як про українців, були питанням виживання та майбутнього, або, як зауважував Р. Лемкін, “становили серйозну загрозу для самої суті совєтизму”. 

Тому сталінським режимом була розгорнута повномасштабна загарбницька кампанія, спрямована на руйнування фундаменту України, і йдеться не лише про інтелігенцію, Церкву чи мову окремо, а й про силу, яка живила все це своєю енергією й працею — українське селянство. 

Коли радянська влада задумала свій злочинний план, українське село міцно стояло на ногах, тому вона й не наважилася завдати прямого удару, застосувавши обхідний маневр з метою психофізичного, соціально-економічного й морального ослаблення українців, яким і був Голодомор-геноцид. 

У цьому ключі варто погодитися із Д. Ірвіном-Еріксоном, який відмічав, що геноцид був вбивством людей з метою знищення українського способу життя. 

Безумовно, Голодомор-геноцид 1932–1933 років — це лише один епізод у набагато довшій та складнішій історії примусу, придушення та насильства проти українців з боку комуністичного режиму, але, оскільки предметом розгляду є саме він, то хотілося б почати з розуміння суті цього злочину. Для мене Голодомор-геноцид українців — спеціальний намір і організований (а відповідно і спланований згідно з цим наміром) набір належних дій з боку комуністичної влади, спрямованих на знищення базових засад існування українців як етносу, народу та нації, шляхом «колективізації побуту» та організацію голоду, що спричинило непоправну деформацію морально-психологічного клімату та звичного (традиційного) способу їх життя, призупинивши процеси становлення громадянського суспільства та слідування європейській моделі економічного та політичного розвитку в Україні на довгі роки».