Свідок масового штучного голоду 1946–1947 років поділився спогадами

2 грудня до Національного музею Голодомору-геноциду завітав Анатолій Звонський, очевидець масового штучного голоду 1946–1947 років.

Анатолій Звонський народився 4 січня 1941 року у селі Серебрія Бершадського району Вінницької області.

Про голод він розповідає: «Мого діда спитав товариш:

— Петро, ти ще меншим своїм даєш їсти?

— Даю, бо в мене всі діти однакові.

— А, я вже своїм меншим не даю.

Люди були доведені до такого стану, що вони відказувались кормити своїх дітей».

У 1946–1947 роках мати Анатолія їздила в Львівську область, щоб обмінювати речі покійного батька на їжу. Батько загинув на війні. Одного разу матір привезла булочку, смак якої свідок пам’ятає і досі.

Попри совєцькі заборони розповідати про Голодомор 1932–1933 років, мама та бабуся пана Анатолія ділилися спогадами. Анатолій Звонський поділився:

«Не то шо голод, це був Голодомор, геноцид, людей зганяли в колгоспи і не давали шо їсти… Осталося з такої великої сім’ї — 18 людей — померло 15 людей».

Дізнайтеся історію свідка, переглянувши відео.

Команда музею закликає досліджувати родинні історії, записувати свідчення очевидців, ділитися архівними фото та документами. На відео ви зможете побачити використану методологію опитування, а написавши на скриньку [email protected], — отримати запитальник, який допоможе провести інтерв’ю.