Співпраця з ГО «Українські студенти за свободу»

У листопаді ГО «Українські студенти за свободу» до Дня пам’яті жертв Голодомору провели освітній захід, присвячений історії Голодомору. Присутні дізналися про життя Києва в 1930-х, про історичний спадок та те, як минуле впливає на мислення та світогляд поколінь. Ми завжди відкриті до ініціатив та досліджень, співпраці та спільних проєктів.

Серед спікерів були працівники Національного музею Голодомору-геноциду та Інституту дослідження Голодомору:
Дмитро Білий, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору, доктор історичних наук, професор розповів про Голодомор, його передумови, механізми та наслідки.
Іван Петренко, кандидат історичних наук, співробітник Музею Голодомору презентував мобільний додаток «Track Holodomor History» та поділився результатами досліджень історії Голодомору в Києві.
Спікерами також були:
Єгор Шаповалов — «Економіка часів Голодомору»;
Маріанна Макарчук — «Спадок Голодомору: як суспільство пам’ятає».
Подія проходила офлайн та онлайн.

Публікуємо тези доповідей наших експертів:
Дмитро Білий, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору, доктор історичних наук, професор: «Попри поразку національно-визвольних змагань на початку 1920-х, потужний національно-культурний розвиток тривав і в умовах окупації. Українці змогли досягти широкої автономії, протистояти русифікаторській політиці московської влади. Московському керівництву, яке уособлював диктаторський режим Сталіна, вже наприкінці 1920-х років стало зрозуміло: ще трохи, і національний рух в УСРР набуде достатньої потуги, аби вийти з-під кремлівського контролю. Тоді почалася неоголошена війна проти української нації, найжорстокіша в історії України.
Сталін, який небезпідставно боявся України і українців, поставив завдання знищити українську націю, перетворити українців на слухняних рабів радянської системи. Піком війни проти українців став Голодомор 1932–1933 років. Він був поєднаний із цілим комплексом репресивних заходів — знищенням найкращих представників української інтелігенції, української церкви, української культури та соціальної бази української нації — українського селянства. Власне, все це відповідає міжнародній Конвенції ООН про геноцид. Все, що відбувалося в 1932-1933 роках, було геноцидом. Українська нація зазнала величезних втрат. Наслідки геноциду, коли було вбито мільйони українців, будуть ще довго відгукуватися в розвитку України. Однак те, що Україна зараз вільна і незалежна держава, а СССР вже не існує, свідчить про нашу перемогу в цій війні. Ми повинні шанувати померлих під час Голодомору, але не маємо права вважати себе жертвами і тягнути на собі комплекс вічної поразки. І це буде найкращою умовою для того, щоб такі події вже ніколи не повторилося. Ми перемогли і переможемо!».

Іван Петренко, кандидат історичних наук, співробітник Музею Голодомору, член команди, яка створювала мобільний додаток «Track Holodomor History»: «На жаль, донедавна проблема виживання Києва і загалом великих промислових центрів УСРР в роки Голодомору майже не досліджувалася. Певною мірою ця тема була своєрідною «Terra incognita». Тривала робота команди Музею Голодомору над створенням мобільного додатку «Track Holodomor History», вивчення спогадів і архівних документів дали нам можливість зануритися у життя Києва в період геноциду 1932-1933 років. Із представлених у додатку фактів та матеріалів стає очевидним, що сталінський терор голодом був спрямований не лише на вбивство самодостатніх і працьовитих українських селян, а й мав масштабнішу мету — знищення української нації як такої».