Як говорити про доступність правильно?
Музей — це місце збереження та відтворення історичної, культурної і соціальної пам’яті. Через залучення до сфер культури і освіти представників та представниць різних соціальних груп, віку, гендеру, національностей, з інвалідностями і без, музейні інституції об’єднують спільноти та розвивають суспільство.
Команда Музею Голодомору співпрацює з дослідницькими інститутами, мистецькими осередками, освітніми центрами. Опісля усі здобутки й напрацювання входять до екскурсійних і освітніх заходів музею, а також навчальних програм шкіл та університетів.
У 2020 році ми почали роботу над проєктом «Дотик на пам’ять» разом із ГО «Культурні географії» та Ольгою Свєт. Наша мета — адаптувати напрацювання музею для незрячих чи слабозорих людей. Вперше в Україні незрячі відвідувачі дізнаються історію Голодомору безпосередньо з першоджерел: тактильних фото, створених на основі музейної колекції, та спогадів свідків Голодомору, зібраних у рамках проєкту «Усна історія Голодомору».
Ми створимо серію матеріалів про інклюзивність музеїв, аби сприяти створенню доступних просторів в Україні.
Цей матеріал присвячений термінології, якою варто послуговуватися, спілкуючись про інклюзивність та досвіди людей з інвалідністю.
Усі матеріали розроблені ГО «Культурні географії».
Найважливіша — людина, тому варто уникати таких слів як інвалід, сліпий, візочник.
Натомість варто вживати такі словосполучення:
- людина з інвалідністю;
- людина з порушенням зору/слуху;
- людина з порушенням опорно-рухового апарату тощо.
Програма Музею Голодомору «Дотик на пам’ять» зосереджена на роботі з людьми з порушенням зору. Результатом проєкту стануть інтерактивне заняття, екскурсія та елементи експозиції, адаптовані для людей з порушенням зору.
Працюючи з людьми з порушеннями зору, варто розрізняти такі терміни:
Про правила та етикет комунікацій також писали Освіторія Медіа та Телебачення Торонто.
Кожен із нас має свої особливі потреби та особливості. Важливо не підкреслювати їх, а наголошувати на індивідуальності людини. Усі ми маємо однакові права та можливості, тому потрібно створювати простори, доступні кожному.