Зустріч з Борисом Кульчицьким, свідком штучного масового голоду 1946-1947 рр.

Анонси 22 Травня 2019

Коли: 22 травня 2019 р. о 13:00

Де: Зала пам’яті НМ «Меморіал жертв Голодомору»

 «Люта зима 46-го на 47-ий рік. Пізня ніч. Лежу на своєму армійському ліжку. Заснути не можу. Пече холод, шлунок з’їдає голод. Мозок свердлить одна думка: де б щось роздобути їсти. В уяві пропливають варіанти одні других безглуздіші: якби…, якщо…, а що як…, а може… чи то в сні, чи то в свідомості вимальовується…»

Такі спогади проніс через все життя та закарбував у мемуарних творах «Листи до себе» Борис Кульчицький, очевидець голоду 1946-1947 рр.

В рамках проекту «Усна історія» Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» продовжує проводити зустрічі із людьми, що є свідками Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. та масового штучного голоду 1946-1947 рр.

Борис (Болеслав)  Іванович народився 20 лютого 1929 року на Поділлі в місті Волочиськ. Як згадує Болеслав, його батько Ян Кульчицький працював ковалем на Волочиському цукрозаводі і у 1937 році був репресований та розстріляний НКВС через своє польське походження. То були страшні роки: колективізація, Голодомор, репресії… Нині неважко уявити, яким було його життя. Саме це і змусило родину «ворога народу» за чотири передвоєнні роки змінити понад тридцять місць проживання і зупинитись у Хмільнику Вінницької області. 

Після тяжких воєнних років Борису Івановичу довелося пережити масовий штучний голод 1946-1947 рр., який довгий час ігнорувався та замовчувався комуністичним режимом, аж до розпаду СРСР. Щодо цієї трагедії використовувались поняття «роки повоєнної розрухи», «тимчасово важкого життя населення СРСР» тощо.

Правду про масовий штучний голод 1946-1947 рр. та інші злочини радянської влади запрошуємо почути з вуст педагога, директора школи, письменника та очевидця тих подій – Бориса Кульчицького.