01.04.1933

COPY OF a letter from Jerry, dated Stanitza 1/4/33 received at Tzaneen 4/5/33

My dear, 

I would like today to dwell upon one or two false notions you have of the Soviets. Very natural from your point of view, but untrue in actual life.

There is no fear here of being well dressed. On the contrary. The better, the cleaner, the more unlike the others you are dressed, the more weight you carry in Soviet Society. If you are well dressed, you will be let in in a building quicker; you will buy a ticket without a queue; you will enter the buffet of a Railway station. The peasants and the workmen will give way to you. Otherwise, you have mighty little hope, for plain mortals are very many here, very many indeed.

One is judged here, my word of honor, by how one appears. I personally look more after my attire than ever before, especially if I go to some other place, or to interview managers, engineers, highly placed officials etc. Paradoxical?.--------

Not so with eating. Here one has to be more careful. I should imagine if one was to see you “dining away” a respectful dinner here, one would simple stone you.

It is inadvisable to carry with one more than one day’s bread ration. A whole loaf of bread that you may get perhaps for several days would cause such an event, that all passersby would stop and look at you. That is black bread. I can safely say that my life would be in great danger if I were to be seen in possession of merely one slice of white bread. Such a thing has not been seen here since 1928. Here on a wheat growing area!—

Five days ago, my landlady who is in charge of my “home” and takes daily bread on my bread card, stands daily  in queues for  800 grms of bread (for which she  gets portion of my unused bread) lost my card somehow. It meant something quite serious for me (do not laugh!). So I got off (rather, did not sleep that day) and at 12 went to Lugansk and bought two kilogram loaves of dark wheat bread at the Torgsin Store – opened a month ago. There was such an enormous crowd there, that though it was only 2 p.m. a notice stood “closed” with a militia man at the door.

I, dressed in a leather brown overcoat with riding breeches, balaclava cap etc. was undoubtedly an impressive figure in amongst this motley of humanity and asked to see the manager. I was let in and was served in two seconds over the heads of others and let go with two fresh tasty breads.

I rushed out past the militia man to the envy of hundreds  [of] less fortunate’s humans and into the wet, muddy street. I had no time, nor the space to wrap the breads into “Pravda”. So there was I, queerly dressed, with a leather portfolio and two breads. I was surrounded with street urchins, who begged for a tiny, for a bit, begged so as only Russians can, as men who starve slowly and consistently. Ha-ha-ha. ----- Find a man or woman here who has a “corporation”, or is even slightly fattish!!!!.... This makes me Laugh! Only six months ago it was different. ----

I’d love to see a fat man here.

By the way, philanthropism in Russia is dead, dead as dead can be. Dozens of people will pass a beggar and never give a thing, though the unfortunate one may make you shudder with the shocking crippleness!! ---   One man does not help the other, all and everyone for himself. ---

Religion is gone; no doubt about it, whatsoever. People do not think it necessary to talk about it, or to carry propaganda. All work on Sundays, Christmas days etc. and if you were to ask me what would happen to a religious objector, --- I would find it hard to answer you, there being no such objectors in life.

Or if you want --- he would be fired off his job and as all jobs are State or Kolchoz [collective farm] jobs, his fate would be a very unenviable one. But thank heaven, there are no such people whose lot would be thus unenviable!!....------

What day is to-day?. I do not know!.... I only know the date.

Russian civil servants are very impolite. Are sluggish, lazy, half dead.

They are a most impolite lot; they shout and curse at an innocent illiterate peasant. They quarrel with the workmen. They try by all means to let you down, through laziness. They lie! When you enter a shop and ask the assistant for a thing, she does not even lift her head from her book! Barks out “Chertu”! Get out!------

It was very queer to me at first! I am used to it by now. They will never help you to find it; they will never tell you when they will have an article.

Everyone is a “Boss” here and wants the others to know that he is one!

Everyone fears responsibility and therefore finds safer to give a negative reply!-----

Very ODD!--------

When you go to a Stolovaia [works canteen] with a friend, everyone strictly pays for himself, strictly to the farthing!

Russia does not dance, never, never, never! -----Russia does not sing, does not play Jazz, or anything else.--- Russia has no gramophone, portable or otherwise.---- Russian people have no cameras and buy not films. --- Russian go to Cinemas, never knowing what they will see. Russians take everything there they get.

Russia does not joke, does not laugh! Russia has forgotten to laugh.

JERRY

 

COPY of a letter from Jerry dated 2/4/33 received at Tzaneen 4/5/33

 ----------------------------------------

My dear Israel & Leivi

My successor on the “Lisia Balka” of Novosvetlovka has been arrested and taken to Lugansk on a series of charges.

The main trouble – the large losses in amongst our horses there. I understand that 6 horses died out of 17 due to rotten hay. Here at the moment the horse is more important than the man. (Remember that my own landlord was given 6 years jail for the horse that prematurely gave birth to a dead animal!--) People to keep themselves alive steal from their horses’ rations, especially mealies etc.

By the way, my “chosain” [landlord] has reached some Soviet farm not far from Kerchug where he undergoes hard labour on the state farm, sleeping in jail at night.---A hard sentence this 6 years is for a “Zhavchoz” [steward, manager] if due to the fault of his horseman, an accident happened to one of his flock!----

Well, out of Novosvetlovka I managed to escape in time! And as here at the Stanitza the bridge is finished and we fear nothing I hope not to be caught in the near future!---

Yesterday the chairman of “ATR” (i.e. the bureau of engineers and technicians) when heated up called me “Kulak” and “Opportunist”, accusing “Mostotrest” of laziness and unwillingness to do scientific work.

I am taking this matter up with the Communist Head here, the Party Organizer at the Stanitza. And blood is going to flow, I assure you! I have witnesses.

This constant struggle is great! ------

But to tell you all would take hours!

I doubt whether I will be here long. Am waiting results from Moscow.

Enclosed, find my admission card for the Stanitza for March.

JERRY.

01.04.1933

Копія листа Джері, Станиця 1.4.33, отримано в Цаніні 4.5.33

Мій дорогий,

Я хотів би сьогодні зупинитися на одному-двох хибних уявленнях про совєтів. Дуже природних з вашої точки зору, але вони не відповідають дійсності в реальному житті.

Тут немає страху бути добре одягненим. Навпаки. Чим краще, чистіше, чим більше не схоже на інших ви одягнені, тим більше ваги ви маєте в Радянському суспільстві. Якщо ви добре одягнені, вас швидше впустять у будівлю; ви будете купувати квиток без черги; Ви увійдете в буфет залізничної станції. Селяни та робітники поступляться вам. В іншому випадку у вас немає великої надії, адже простих смертних тут дуже багато, дійсно дуже багато.

Тут про людей, чесне слово, за тим, як вони виглядають. Я особисто як ніколи доглядаю за своїм одягом, особливо коли я їду в інше місце, чи збираюся говорити з менеджером, інженером, високопосадовцев тощо. Парадоксально?

З їжею не так. Тут треба бути обережнішим. Я міг би уявити, якби хтось побачив, як ви тут "пообідали" добротною вечерею, то просто закидав би вас камінням.

Небажано носити з собою хліб у кількості понад одноденний раціон. Ціла буханка хліба, яку ви можете отримати, можливо, на кілька днів, спричинить таку подію, що всі перехожі зупинятимуться і дивитимуться на вас. Це чорний хліб. Я можу сміливо сказати, що моє життя опинилося б у великій небезпеці, якби я був помічений у володінні лише однією скибочкою білого хліба. Такого тут не бачили з 1928 року. Тут, у ареалі вирощування пшениці! –

П’ять днів тому хазяйка, яка керує моїм «домом» і бере щоденний пайок хліб на мою хлібну картку, щодня стоїть у чергах за 800 грам хліба (за що вона отримує частину мого невикористаного хліба) якимось чином загубила мою картку. Для мене це означало щось досить серйозне (не смійся!). Тож я встав (радше, не спав у той день) і о 12 -й поїхав до Луганська і купив два кг буханок темного пшеничного хліба в магазині «Торгсін» - відкрився місяць тому. Там був такий величезний натовп, що хоча це було лише о другій годині дня,  висіла табличка "закрито" з міліціонером біля дверей.

Я, одягнений у шкіряне коричневе пальто з бриджами, шапкою-балаклавою тощо, безперечно, був вражаючою фігурою серед цієї строкатості людства і попросив поговорити з менеджером. Мене впустили і за дві секунди обслужили над головами інших, і я пішов з двома свіжими хлібцями.

Я кинувся повз міліціонера на заздрість сотням людей, яким пощастило менше, і вийшов на мокру, брудну вулицю. У мене не було ні часу, ні місця, щоб загортати хліб у “Правду”. Тож я був дивно одягнений, зі шкіряним портфелем і двома хлібами. Мене оточували вуличні хлопчаки, благали трохи, шматочок, благали так, як можуть тільки росіяни, як люди, які голодують повільно і послідовно. Ха-ха-ха. ----- Знайдіть тут чоловіка чи жінку, які "в тілі", або хоч трохи вгодовані !!!! ... Це змушує мене сміятися! Лише півроку тому все було інакше.

Хотів би я побачити тут товстуна!

До речі, милостиня у Росії мертва, мертва, як мертвий кубик. Десятки людей пройдуть повз жебрака і ніколи не дадуть нічого, хоча нещасний, може змусити тебе здригнутися від шокуючого каліцтва !! --- Одна людина не допомагає іншій, усі і кожен сам за себе.

Релігія зникла; у цьому немає жодних сумнівів. Люди не вважають за потрібне говорити про це або вести пропаганду. Вся працюють по неділях, різдвяних днях тощо, і якби ви запитали мене, що станеться з релігійним противником, --- мені було б важко вам відповісти, оскільки таких у житті немає.

Або, якщо хочете - його звільнять з роботи, а оскільки всі роботи є державними чи «колхозькими», його доля була б дуже незавидною. Але, слава богу, немає таких людей, чия доля була б таким чином незавидною !! ...

Який сьогодні день?. Я не знаю! .... Я знаю лише дату.

Російські державні службовці дуже неввічливі. Мляві, ледачі, напівмертві.

Вони дуже неввічливі; кричать і лають невинного неписьменного селянина. Вони сваряться з робітниками. Вони всіляко намагаються підвести вас через лінь. Вони брешуть! Коли ти заходиш у магазин і просиш у помічника щось, вона навіть не відриває голови від книжки! Гавкає " К Черту"! Забирайся!------

Спочатку мені було дуже дивно! Я до цього вже звик. Вони ніколи не допоможуть вам його знайти; вони ніколи не скажуть вам, коли у них буде якийсь продукт.

Кожен тут "бос" і хоче, щоб інші знали, що він один!

Кожен боїться відповідальності і тому вважає безпечніше дати негативну відповідь! -----

Дуже ДИВНО! --------

Коли ти ідеш в Столову з другом, кожен строго платить за себе, строго до копійки!

Росія не танцює, ніколи, ніколи, ніколи! ----- Росія не співає, не грає джаз чи що-небудь ще.-Росія не має грамофона, портативного чи іншого .---- Росіяни не мають фотоапаратів і не купують фільми. --- Росіяни ходять у кінотеатри, ніколи не знаючи, що вони побачать. Рісаї ходять у кінотеатри, ніколи не знаючи, що вони побачать. Росіяни приймають все, що їм дають.

Росія не жартує, не сміється! Росія забула сміятися.

ДЖЕРРІ

—-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

КОПІЯ листа Джеррі від 02.04.33, отриманий в Цаніні 04.05.33

Мій дорогі Ізраель і Лейві

Мого наступника на «Лисячій балці» у Новосвітлівці заарештували і доставили до Луганська за низкою звинувачень.

Головна біда – великі втрати серед наших коней там. Я так розумію, що через гниле сіно з 17 загинуло 6 коней. Тут на даний момент кінь важливіший за людину. (Пам’ятайте, що мій власний господар отримав 6 років ув’язнення за кобилу, яка передчасно народила мертву тварину!--) Люди, щоб зберегти себе в живих, крадуть пайки своїх коней, особливо борошно тощо.

До речі, мій «хозяін» потрапив до якогось совєтського господарства неподалік Керчуга, де працює на каторжних роботах у радгоспі, ночами спить у в'язниці.--- Жорсткий вирок ці 6 років – за «Завхоза», якщо з вини його конюха стався нещасний випадок з кимось із його отари!----

Що ж, з Новосвітлівки мені вдалося вчасно втекти! І оскільки тут, на Станиці, міст закінчено, і ми нічого не боїмося, я сподіваюся, що найближчим часом нас не спіймають!---

Вчора голова «АТР» (тобто інженерно-технічного бюро) згаряча назвав мене «кулаком» і «опортуністом», звинувативши «Мостотрест» у ліні та небажанні займатися науковою роботою.

Я обговорюю це питання з Комуністичною верхівкою тут, парторганізатором на Станиці. І кров проллється, запевняю вас! У мене є свідки.

Ця постійна боротьба велика! ------

Але щоб розповісти вам все, знадобляться години!

Сумніваюся, чи пробуду тут довго. Чекаю результатів з Москви.

У вкладенні - моя дозвільна картку на Станицю на березень.

ДЖЕРРІ