05.07.1933

COPY OF A LETTER FROM JERRY dated the 5/7/33 arrived Tzaneen 10/8/33

______________________________________________________________________

My dear,

It seems ages ago that I last sat down to write to you at some length, so much so that I thought already of cabling you that all is well with me. At the same time your letters and papers have been reaching me uninterruptedly all the time.

My behavior is disgusting, I admit.

I think my life here has also been very interesting, perhaps no less adventurous than hitherto. The only difference is that how materially now I am well off. I get my food supplies at the Foreign Store “Insnab”. I am getting there more than one can use. I get everything that they have. Bread and sausages, sugar, nuts, cigarettes, raisins, biscuits, milk, butter etc. etc. It is simply unbelievable in Russia.

This places me in a special category of human beings. I am the envy of all Russians, the envy of all.

Looking at it democratically, this whole system of dividing people into  classes and categories and issuing them with different food rations! ---------

I am working hard all these days on the Volga Bridge. The work now is technical and administrative only, the other side is with hands of others. And do not think that now the social material conditions of the workers are better, far from it. The Russians live no better than they did at Lugansk or the Stanitza when I had to [wrack] my head to make ends meet.

My own work now is satisfying and would have been really fine had it not been for the political undercurrent that goes on here at every turn. On this issue I think it inadvisable to dwell upon.

Suffice it to say that only a week ago I was in the throes of a struggle against the young foolish, lazy, irresponsible group of young “Komsomols” [young communists] working under me in my “Shop”. Having found two incapable I decided to throw them out. They were returned again to me as it was thought that no Party men can be wrong and a non party foreigner right.  I sent in my resignation and sent the fellows back. An enquiry case started and I won, of course. One of them is on another work and the second discharged. The case was interesting, very interesting, very human, very Russian.

My prestige is greatly enhanced, though I have now no few enemies among the young fellows for displaying (showing up?) their comrades and themselves.

Do not think that I am exaggerating here! . The contrary is the case. It really came to about my leaving home to Africa. 

And who knows if that will not be the way of my returning from Russia. I am getting fearless, tell everybody the truth, often where none else could even dare and dream of doing it.

I do not think I shall write about the work and the technical side of it. You will not understand me fully! ---

As yet, we have not the labour nor the material to finish the bridge in time and still we all talk about carrying out the plan in time. To doubt is “TREIF” [non-kosher]. – You are immediately called an “OPPORTUNIST”.

I am sending this letter written in three copies, to Leivi, Aaron and Israel.

Aaron, please show this letter to Beile.

Your loving,

JERRY.

05.07.1933

КОПІЯ ЛИСТА ДЖЕРРІ від 05.07.33 надійшов у Цанін 10.08.33

______________________________________________________________________

Дорогий,

Здається, пройшло багато років відтоді, як я востаннє сідав написати вам такого довгого листа, що я вже думав телеграфувати вам, що зі мною все добре. При цьому ваші листи і газети безперервно надходили до мене.

Моя поведінка огидна, визнаю.

Я думаю, що моє життя тут також було дуже цікавим, можливо, не менш сповненим пригод, ніж досі. Різниця лише в тому, наскільки матеріально я зараз забезпечений. Запаси їжі я отримую в магазині для іноземців «Інснаб». Я отримую там більше, ніж людина може  використати. Я отримую все, що вони мають. Хліб і ковбаси, цукор, горіхи, сигарети, родзинки, печиво, молоко, масло тощо. У Росії це просто неймовірно.

Це відносить мене до особливої категорії людей. Я предмет заздрості всіх росіян, предмет заздрості всіх.

Якщо поглянути на це демократично, то вся ця система поділу людей на класи та категорії і видачі їм різних харчових пайків! ---------

Я всі ці дні наполегливо працюю на Волзькому мосту. Зараз робота лише технічна та адміністративна, інша частина – в руках інших. І не думайте, що зараз соціальні матеріальні умови робітників краще, далеко не так. Росіяни живуть не краще, ніж у Луганську чи на Станиці, коли мені доводилося [ламати] голову, щоб зводити кінці з кінцями.

Моя власна робота зараз приносить задоволення і була б справді чудовою, якби не політична підводна течія, яка тут на кожному кроці. Але про це питання, думаю, не варто сильно балакати. 

Досить сказати, що лише тиждень тому у мене була боротьба проти молодих дурних, ледачих, безвідповідальних молодих «комсомолів», які працювали під моїм «Цехом». Знайшовши двох бездарних, я вирішив їх викинути. Їх знову повернули мені, оскільки вважалося, що жоден партієць не може помилятися, а непартійний іноземець — бути правим. Я подав заяву про відставку і відправив хлопців назад. Почалася слідча справа, і я, звісно, ​​виграв. Один з них на іншій роботі, а другий звільнений. Справа була цікава, дуже цікава, дуже людяна, дуже російська.

Мій престиж значно підвищився, хоча тепер у мене є не мало ворогів серед молодих хлопців за те, що я відображаю (викриваю?) їхніх товаришів і їх. 

Не подумайте, що я тут перебільшую! . Випадок навпаки. Справді йшлося про те, щоб я поїхав в Африку.

І хто знає, чи не таким шляхом я повернуся з Росії. Я стаю безстрашним, говорю всім правду, часто там, де ніхто інший не наважиться і не мріє зробити це.

Не думаю, що писатиму про роботу та її технічну сторону. Ви не зрозумієте мене до кінця! ---

Поки що у нас немає ні рук, ні матеріалів, щоб закінчити міст вчасно, і все одно ми всі говоримо про те, щоб вчасно виконати план. Сумніватися — це «ЗРАДА». – Вас одразу називають «ОПОРТУНІСТОМ».

Я надсилаю цього листа, написаного в трьох примірниках, Лейві, Аарону та Ізраелю.

Аарон, будь ласка, покажи цей лист Бейль.

Твій люблячий,

ДЖЕРРІ.