14.01.1933

COPY OF A LETTER FROM JERRY dated 14/1/33 received in Tzaneen 16/2/33

----------------------------------------------------------------------------------------------------

My dearest Israel, 

What would not I give to have half an hour to write to you and tell you if only one half hour of any one day! What unbelievable reading it would make! Quite unbelievable!.... Colossal efforts and no results. Such appalling bureaucracy!

I feel that I shall not be able to make this land my home. I feel that I shall never be able to lie, simply L I E, steal, deceive as Russians, “clever” and “capable” can, i.e. shall not be able to be “Proborotlivi” [dodgy] (?) (What does this mean, Beile? ) ………. But you do not understand what I am talking about!? ….. What a pity that you see this world here through rosy glasses of your press, that you never know the truth. It is rather appalling: lies, criminal misstatements, quite criminal! …. Last night I walked home from Lugansk, quite 17 miles in deep snow on a biting night of -17 ° C. It was windy, misty and weird. I had 4000 government roubles in my case! It was the end of a great deal, from which I specially left my job for 1 1\2 [days] i.e. on the previous day. I tried to get water pipes! One has to be here to know that to get this commodity is equivalent to finishing, say, a “2nd 5 years Plan”! I first went to the GPU [State Political Directorate, a forerunner of the KGB] and was given audience with the chief. After explaining the reason & the urgency I got his resolution & thence went in search of the Chairman of the Lugansk Town Soviet – a big BUG! How I got there and how I got his resolution is a story in itself. The main – I got it and went to the Director of one of the largest factories (- 7000 men). Once more I got admission, -- after painful waiting, quarrelling, -- this director sent me to the shop manager. Each refuse and place the initiative on the other, -- and all this after the “powerful support” of the GPU and the local Soviets! I walk back to the GPU. Once more to the chief; he sends (“from Love to me”, only!) me with his assistant to the biggest factory in Lugansk --- “O.R.”—the famous Locomotive Building Works (- 35000 men!) Nothing doing! The whole pipe drawing shop is dead 10 days on account of coal shortage (In Don Basin!...) And still we got! … We, i.e. the GPU man, got it by going round about thro’ clever talk, a few cigarettes and decent and decent!... ---- “KRASHA” – i.e. theft, nothing else! This comedy was finished at 5 p.m. and I missed the train home! I never ate a morsel of food from 8.a.m. till then!..... And do you think I got what I wanted! Nothing of the sort! I sent two men for over a day to find pipes lying about in the yard, any shape, size, and condition! But why do I talk? ….. What for?. I see I am no good! I cannot bluff and steal all the time!..... Do not believe that all is well!!!!!!!!

JERRY.

COPY OF LETTER FROM JERRY dated 18/1/33 received at Tzaneen 16/2/33

NOVOSVETLOVKA 18/1/33

My dear Brother,

I have not heard from you for two weeks. No doubt one letter of yours must have got astray. Neither have I heard from anyone from “home” during the same period. I am sending you a snap of Leivi and Sasha on the stoеp of the farm in unconventional attire and setting. I had these only now managed to get developed. Do you recognize Levi ?. At long last today is arriving my successor on the job, - a Russian Engineer, whom I met a week ago in the Stanitza. To day he is arriving with wife and kit. I sent a lorry to fetch him. My boss wants to send me temporarily over to another bridge construction viz, over the “Andor” (Russian) river, where conditions are worse; the place is 80 miles from the nearest Railway line.-

And listen!--- I agitated and begged to be relived, and now when the lorry came I feel sore about it all, so sore and heartbroken! For three hard cruel months I battled and starved and toiled; experienced 4-day long hunger periods, when literally not one morsel of even the worst bread was available, -- when 260 men and women went crazy!...... Periods when not a nail was available; when not one board was in my yard, 30 carpenters went home. Oh, such terrible three months…. And now – things are just as bad only more men, more complicated work, the heart of Winter and  of - 20°C and blizzards. ---- But I do not want to go!.... I feel really miserable! It is great to freeze, to live on Bortsch and raw, mealier,  straw bread!....I do [not] want anything else!.... It is fine to shiver and go with a steaming mouth of frozen breath!....

So there you are. I am too a pawn in this social game, to be thrown about just as it seems fine to those about me!

I am resting now, as I write to you! And many things have happened your way, too. You are off the Gold Standard, a new coalition is formed with Roos, I hear. --- All this I learnt from the London Press, that Fortes is sending me. 

I really think that I shall leave Russia, broken spiritually for good.

Eh, what does it matter-----

JERRY

14.01.1933

КОПІЯ ЛИСТА ДЖЕРРІ від 14.01.33, отримано в Цаніні 16.02.33

Мій найдорожчий Ізраелю,

Чого б я не віддав, щоб мати півгодини, щоб написати вам і сказати, якби тільки півгодини будь-якого дня! Яким неймовірним було б читання! Досить неймовірне!.... Колосальні зусилля і ніяких результатів. Така жахлива бюрократія!

Я відчуваю, що не зможу зробити цю землю своїм домом. Я відчуваю, що ніколи не зможу брехати, просто БРЕХАТИ, красти, обманювати, як уміють росіяни, «розумні» і «здатні», тобто не зможу бути «Проворотлівим» (?) (Що це означає, Бейль?) ………. Але ви не розумієте, про що я!? ….. Як шкода, що ви бачите цей світ тут через рожеві окуляри своєї преси, що ви ніколи не знаєте правди. Це досить жахливо: брехня, злочинні перекручення, цілком злочинні! …. Минулої ночі я йшов додому з Луганська, десь 17 миль по глибокому снігу вночі при -17 ° C. Було вітряно, туманно і дивно. У мене в дипломаті було 4000 державних рублів! Це був кінець великої справи, для якої я спеціально залишив роботу на 1 1\2 [дні], тобто напередодні. Я намагався дістати водопровідні труби! Потрібно бути тут, щоб знати, що отримати цей товар еквівалентно закінченню, скажімо, «другого 5-річного плану»! Спершу я пішов у ДПУ і зустрівся з начальником. Після пояснення причини та терміновості я отримав його резолюцію і звідти пішов на пошуки голови Луганської міськради – велика ШИШКА! Як я туди потрапив і як я отримав його рішення — це вже історія. Головне – отримав і пішов до директора одного з найбільших заводів (7000 людей). Я знову отримав аудієнцію, — після болісного очікування, сварок, — цей директор відправив мене до завідуючого цехом. Кожен відмовляється і перекладає ініціативу на одного, -- і все це за «потужної підтримки» ДПУ та місцевих совєтів! Я іду назад до ДПУ. Ще раз до начальника; він посилає («з любові до мене», тільки!) мене зі своїм помічником на найбільший завод Луганська --- «О.Р.» — знаменитий потягобудівний завод (35000 людей!) Нічого не вдієш! Через нестачу вугілля (в Донському басейні!...) 10 днів стоїть цілий трубоволочний цех, а ми все-таки отримали! … Ми, тобто людина з ДПУ, дістали їх, вмовляннями, кількома цигарками і пристойно і пристойно!... ---- «КРАЖА» – тобто крадіжка, і все! Ця комедія була закінчена о 17:00. і я пропустив поїзд додому! Я не тримав і тріски в роті з 8 ранку і до того часу!..... І ти думаєш, що я отримав те, що хотів! Нічого подібного! Я послав двох чоловіків через день, щоб вони знайшли труби, які валяються у дворі, будь-якої форми, розміру та стану! Але чому я баалкаю? ….. Для чого?. Я бачу, що я не підходжу! Я не можу блефувати і красти весь час!..... Не вірте, що все добре!!!!!!!!

ДЖЕРРІ. —----------------------------------------------------------

КОПІЯ ЛИСТА ДЖЕРРІ від 18.01.33, отримано в Цаніні 16.02.33

НОВОСВЕТЛОВКА 18/1/33

Мій любий Брат,

Я не чув про вас два тижні. Безсумнівно, один ваш лист, мабуть, збився. Я також не чув ні від кого з «дому» за той самий період. Я посилаю вам знімок Лейві та Саші на зупинці ферми в нетрадиційному вбранні та обстановці. У мене були ці тільки зараз, які вдалося проявити. Ви впізнаєте Леві? Нарешті сьогодні приїжджає мій наступник на роботу – російський інженер, з яким я познайомився тиждень тому в Станиці. Сьогодні він приїжджає з дружиною та речами. Я послав вантажівку за ним. Мій начальник хоче тимчасово відправити мене на інше будівництво мосту, а саме через річку «Андор» (російська), де умови гірші; це місце в 80 милях від найближчої залізничної лінії.-

І слухайте!--- Я переконував і благав, щоб мене відпустили, а тепер, коли приїхала вантажівка, мені болить все це, так боляче, розбите серце! Три важкі жорстокі місяці я воював, голодував і мучився; переживав 4-денні періоди голоду, коли буквально не було жодного шматочка навіть найгіршого хліба, -- коли 260 чоловіків і жінок збожеволіли!...... Періоди, коли не було жодного цвяха; коли в моєму дворі не було жодної дошки, 30 столярів пішли додому. Ох, такі жахливі три місяці... А зараз – все так само погано, тільки більше людей, складніша робота, розпал зими і -20°С і хуртовини. ---- Але я не хочу їхати!.... Я відчуваю себе дуже нещасним! Прекрасно мерзнути, жити на борщі та сирому, борошнистому, з соломою хлібі!.... Я [не] хочу нічого іншого!.... Добре тремтіти й ходити з з парою замерзлого подиху з рота! ....

Так що так. Я занадто дрібний у цій соціальній грі, щоб мене кидали так, як це здається нормально тим, хто навколо мене!

Я зараз відпочиваю, як тобі пишу! І багато речей трапилося і на вашому шляху. Я чув, що ви вийшли з Золотого Стандарту, нова коаліція з Роосом утворена. --- Усе це я дізнався з лондонської преси, що мені надсилає Фортес.

Я справді думаю, що покину Росію, духовно зламаний назавжди.

Ех, яке це має значення-----

ДЖЕРРІ

Все одно пишіть мені. У мене тут немає жодного друга.