19.10.1933

TZANEEN

19/10/33

My dear Beile,

I have received your air mail letter this afternoon dated the 17/10/33, two days ago, together with the copies of Jerry’s two letters of his, dated the 7/9/33 and the 9/9/33, also a footnote dated the 17/9/33. Many thanks.

Yes, I have also received all the originals of these letters that you received and am returning all these to you by to-morrow morning’s mail, together with a typed copy thereof, to facilitate reading.

What a mad, mad world his world is!!!!. Had he not gone down sick, we would not have a letter from him at all, and the luck is that he did go down sick!!!!!!

I shall not do too much commenting in this letter to you, since I am sending him a copy of this letter.

Everybody is trying to do the impossible, from the mass to the individual, from the head down to the commoners. Trying to work from 6 oclock in the morning until midnight, day in and day out without any break what soever.  What else can be expected?. Can a human being stand it?. Like the old  “God Moloch”, the more he gets the more he wants. It is greed of a new species, and nothing else.

Sacrifice everything. Sacrifice life, sacrifice health on the Altar of Utopia. What does it matter? The individual can be swept away, and like a lot of debris chucked outside, to make room for new flesh and blood to come along.

Lucky for Imme he had come quinine with him, that he brought along. I remember I gave him some, and I suppose he must have got some more when he was in London. At least, I hope so, and that his supply will still last him.

He knows my views of it all, by now. I need hardly repeat these again. All these honours and all these wonderful fuss that has been made about it, is not worth the proverbial “putting it in a pipe and smoking it”…….

They will work anyone to death. They will populate the cemeteries with the best, for as long as the willing donkeys will pull, they will only be urged on to pull harder and harder. And when these break down under these impossible conditions, they can but be swept aside for other “fools” to take their place next.

What an irony!!!!. I shall write him again this week and will send you a copy of the letter. It is, in plain words, his duty to himself to get out, and close his adventurous chapter. No human could work his hours and remain in health for any length of time. Sooner or later he must collapse. It is but courting for trouble, and nothing else. He states that “next time” he gets sick, he will leave. But is he sure, that he will “be able” to get out?  I mean physically. His luck was that he still had some Quinine from home left. Will he have sufficient for his next attack of Malaria? Is he sure that he will manage to pull through?. I am sick of the whole “BLOODY BUSINESS”. Kind regards. 

P.S./ I am sending you some photographs, I received. These were apparently prepared for “publicity”….

19.10.1933

Цанін

19/10/33

Моя дорога Бейль,

Я отримав твого листа авіапоштою сьогодні вдень від 17/10/33, два дні тому, разом із копіями двох листів Джеррі, датованих 7/9/33 та 9/9/33, а також примітку від 17.09.33. Дуже дякую.

Так, я також отримав усі оригінали цих листів, які ти отримала, і поверну їх тобі завтра ранковою поштою разом із їхніми друкованими копіями, щоб полегшити читання.

Який божевільний, божевільний його світ!!!!. Якби він не захворів, ми б взагалі не отримали від нього листа, і щастя в тому, що він захворів!!!!!!

Я не буду занадто багато коментувати в цьому листі тобі, оскільки надсилатиму йому копію цього листа.

Усі намагаються зробити неможливе, від маси до окремих людей, від голів до простолюдинів. Намагатися працювати з 6 години ранку до півночі, день у день без будь-яких перерв. Чого ще можна очікувати?. Чи може людина це витримати?. Як і старий «Бог Молох», чим більше він отримує, тим більше хоче. Це жадібність нових видів, і нічого іншого.

Пожертвуйте всім. Пожертвуйте життям, пожертвуйте здоров’ям на вівтар Утопії. Яке це має значення? Особу можна змести і, як купу сміття, викинути назовні, щоб звільнити місце для нової плоті та крові.

На щастя для Імме, у нього був хінін, який він привіз з собою. Я пам’ятаю, що дав йому трохи, і, мабуть, він дістав ще трохи, коли був у Лондоні. Принаймні я сподіваюся на це, і що його запасів ще вистачить.

Він уже знає мої погляди на все це. Мені навряд чи потрібно повторювати це знову. Усі ці почесті і весь цей галас, який було вчинено з цього приводу, не варті, як то кажуть, того, щоб «покласти його в люльку і скурити»…….

Вони запрацюють будь-кого до смерті. Вони залюднюватимуть цвинтарі найкращими, бо поки охочі віслюки будуть тягнути, їх закликатимуть тягнути дедалі сильніше. І коли вони ламатимуться за цих неможливих умов, їх можна відкинути, щоб на їхнє місце прийшли інші «дурні».

Яка іронія!!!!. Цього тижня я напишу йому знову і надішлю вам копію листа. Простіше кажучи, його обов’язок перед самим собою — виїхати і перевернути цю авантюрну сторінку. Жодна людина не зможе працювати протягом тривалого часу і залишатися здоровою. Рано чи пізно він має виснажитися. Це лише гра з неприємностями і нічого більше. Він заявляє, що «наступного разу», коли йому стане погано, він поїде. Але чи впевнений він, що «зможе» вибратися? Я маю на увазі фізично. Йому пощастило, що у нього ще залишилося трохи хініну з дому. Чи вистачить йому для наступного нападу малярії? Чи впевнений він, що йому вдасться вирватися?. Мені набридла вся «КРИВАВА СПРАВА». З повагою.

P.S./ Надсилаю тобі фотографії, які я отримав. Вони, мабуть, були підготовлені для «публіки»…