Міжнародний круглий стіл «Проблеми дослідження Голодомору-геноциду і комеморативні практики в Україні та світі» в Меморіалі жертв Голодомору

Новини музею 21 Листопада 2018

21 листопада 2018 року в приміщенні Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» відбувся Міжнародний круглий стіл «Проблеми дослідження Голодомору-геноциду і комеморативні практики в Україні та світі» за участю провідних закордонних та українських дослідників, політологів, юристів і громадських діячів 

Цьогоріч увага світової та української спільноти прикута до теми вшанування пам’яті закатованих голодом українців. Разом з тим, рік за роком, по мірі віддалення від подій, ми наближаємось до розкриття їх масштабу та суті. Поряд з новознайденими фактами, історичними інтерпретаціями та надзвичайно актуальними висновками судмедекспертів і психологів, існує ще багато дискусійних питань. Зокрема, визнання урядами різних країн Голодомору 1932-1933 років актом геноциду українського народу, достойне вшанування пам’яті про мільйони невинно убієнних, аналіз достовірності радянської офіційної статистики, фізичний пошук та оприлюднення архівних матеріалів є напрямками подальшої роботи.

З вітальним словом перед учасниками круглого столу виступила Генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Олеся Стасюк. Вона зазначила, що сьогодні, дійсно, є багато напрацювань з теми Голодомору-геноциду. Проте музей продовжує дослідження, а також активно та різнобічно намагається донести правду усім громадянам України та іноземцям.

Після вітального слова, модератор заходу  – політолог, кандидат історичних наук Володимир Наконечний надав слово гостям. 

Президент Фундації Українського Голодомору-Геноциду Микола Кочерга розповів про заходи, які організовує Фундація в США. Він зауважив, що українці, де б вони сьогодні не проживали, шанують пам’ять вбитих голодом братів і сестер. Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українців і треба вести інформаційну війну з тими, хто досі в цьому сумнівається.

Історик і політолог Роман Сербин зазначив, що термін «Голодомор» звужує розуміння геноциду українців лише до вбивства голодом селян. Рафаель Лемкін, автор терміну і Конвенції ООН про злочин геноциду, заперечував таке редукційне розуміння геноциду українців. Лемкін розглядав українську катастрофу тридцятих років як етап будівництва російської імперії. І саме так це трактував у своєму есе «Радянський геноцид в Україні».

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президент Асоціації українських правників Василь Костицький зазначив, що сьогодні в Україні триває гібридна війна – продовжується руйнування української історії, української ідентичності. Якщо юридично встановлено, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу, то навіщо дискутувати з приводу кількості померлих? Кількість померлих не впливає на підтвердження чи заперечення факту геноциду. Необхідно продовжувати досліджувати механізм вчинення злочину радянським тоталітарним режимом.

 

В свою чергу, керівник Центру міжнародного захисту прав людини, доцент кафедри міжнародного і європейського права факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Мирослава Антонович ціком погодилась з Василем Костицьким і зауважила, що вбивство навіть однієї людини за національною ознакою  – це геноцид. Геноцид – це серія аналогічних дій проти нації. Основною ознакою злочину геноциду є намір. І навіть якщо досі не знайдено жодного документу, де було б чітко вказано про наміри, є безліч документів, зі змісту яких, можна вивести намір вбивства.

 

Полковник юстиції, який порушив кримінальну справу за фактом вчинення Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках, Валерій Удовиченко, розповів, як було порушено кримінальну справу, скільки було зібрано різних документів та проведено експертиз.

 

Микола Герасименко, який керував розслідуванням кримінальної справи № 475 за фактом вчинення Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках, висловив глибоке переконання, що необхідно порушити нову кримінальну справу щодо з’ясування кількості померлих. І в подальшому, більше не обговорювати це питання, а прийняти, як факт, і змиритись.

 

Віктор Скавронік – суддя у відставці, який у 2010 році розглянув кримінальну справу за фактом вчинення Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках, окреслив три складові колективної, соціальної пам’яті щодо подій під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

 

Володимир Сергійчук – доктор історичних наук, професор, в.о. завідувача кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка наголосив на важливості опрацювання первинних документів про Голодомор які зберігаються в обласних архівах. Історик зазначив, що тільки через ґрунтовний аналіз таких документів можна дати точну оцінку втрат української нації від Голодомору.

Андрій Кісь кандидат медичних наук, експерт вищого кваліфікаційного класу, лікар вищої категорії, судово-медичний експерт наголосив на важливості міждисциплінарних досліджень Голодомору. Доповідач навів дані, які показують спланованість Голодомору. Також, було наведено документи які свідчать про проведення експериментів медиками та психологами у Харкові в пік Голодомору.

 

Учасники круглого столу поділилися з колегами фаховими висновками щодо теми Голодомору-геноциду, обговорили подальші напрями досліджень та конкретні кроки щодо розробки різних дискусійних питань.