Міжнародний круглий стіл «Проблеми дослідження Голодомору-геноциду і комеморативні практики в Україні та світі» в Меморіалі жертв Голодомору

21 листопада 2018 року в приміщенні Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» відбувся Міжнародний круглий стіл «Проблеми дослідження Голодомору-геноциду і комеморативні практики в Україні та світі» за участю провідних закордонних та українських дослідників, політологів, юристів і громадських діячів 

Цьогоріч увага світової та української спільноти прикута до теми вшанування пам’яті закатованих голодом українців. Разом з тим, рік за роком, по мірі віддалення від подій, ми наближаємось до розкриття їх масштабу та суті. Поряд з новознайденими фактами, історичними інтерпретаціями та надзвичайно актуальними висновками судмедекспертів і психологів, існує ще багато дискусійних питань. Зокрема, визнання урядами різних країн Голодомору 1932-1933 років актом геноциду українського народу, достойне вшанування пам’яті про мільйони невинно убієнних, аналіз достовірності радянської офіційної статистики, фізичний пошук та оприлюднення архівних матеріалів є напрямками подальшої роботи.

З вітальним словом перед учасниками круглого столу виступила Генеральний директор Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Олеся Стасюк. Вона зазначила, що сьогодні, дійсно, є багато напрацювань з теми Голодомору-геноциду. Проте музей продовжує дослідження, а також активно та різнобічно намагається донести правду усім громадянам України та іноземцям.

Після вітального слова, модератор заходу  – політолог, кандидат історичних наук Володимир Наконечний надав слово гостям. 

Президент Фундації Українського Голодомору-Геноциду Микола Кочерга розповів про заходи, які організовує Фундація в США. Він зауважив, що українці, де б вони сьогодні не проживали, шанують пам’ять вбитих голодом братів і сестер. Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українців і треба вести інформаційну війну з тими, хто досі в цьому сумнівається.

Історик і політолог Роман Сербин зазначив, що термін «Голодомор» звужує розуміння геноциду українців лише до вбивства голодом селян. Рафаель Лемкін, автор терміну і Конвенції ООН про злочин геноциду, заперечував таке редукційне розуміння геноциду українців. Лемкін розглядав українську катастрофу тридцятих років як етап будівництва російської імперії. І саме так це трактував у своєму есе «Радянський геноцид в Україні».

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, президент Асоціації українських правників Василь Костицький зазначив, що сьогодні в Україні триває гібридна війна – продовжується руйнування української історії, української ідентичності. Якщо юридично встановлено, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу, то навіщо дискутувати з приводу кількості померлих? Кількість померлих не впливає на підтвердження чи заперечення факту геноциду. Необхідно продовжувати досліджувати механізм вчинення злочину радянським тоталітарним режимом.

В свою чергу, керівник Центру міжнародного захисту прав людини, доцент кафедри міжнародного і європейського права факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» Мирослава Антонович ціком погодилась з Василем Костицьким і зауважила, що вбивство навіть однієї людини за національною ознакою  – це геноцид. Геноцид – це серія аналогічних дій проти нації. Основною ознакою злочину геноциду є намір. І навіть якщо досі не знайдено жодного документу, де було б чітко вказано про наміри, є безліч документів, зі змісту яких, можна вивести намір вбивства.

Полковник юстиції, який порушив кримінальну справу за фактом вчинення Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках, Валерій Удовиченко, розповів, як було порушено кримінальну справу, скільки було зібрано різних документів та проведено експертиз.

Микола Герасименко, який керував розслідуванням кримінальної справи № 475 за фактом вчинення Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках, висловив глибоке переконання, що необхідно порушити нову кримінальну справу щодо з’ясування кількості померлих. І в подальшому, більше не обговорювати це питання, а прийняти, як факт, і змиритись.

Віктор Скавронік – суддя у відставці, який у 2010 році розглянув кримінальну справу за фактом вчинення Голодомору-геноциду у 1932-1933 роках, окреслив три складові колективної, соціальної пам’яті щодо подій під час Голодомору-геноциду 1932-1933 років.

Володимир Сергійчук – доктор історичних наук, професор, в.о. завідувача кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка наголосив на важливості опрацювання первинних документів про Голодомор які зберігаються в обласних архівах. Історик зазначив, що тільки через ґрунтовний аналіз таких документів можна дати точну оцінку втрат української нації від Голодомору.

Андрій Кісь – кандидат медичних наук, експерт вищого кваліфікаційного класу, лікар вищої категорії, судово-медичний експерт наголосив на важливості міждисциплінарних досліджень Голодомору. Доповідач навів дані, які показують спланованість Голодомору. Також, було наведено документи які свідчать про проведення експериментів медиками та психологами у Харкові в пік Голодомору.

Учасники круглого столу поділилися з колегами фаховими висновками щодо теми Голодомору-геноциду, обговорили подальші напрями досліджень та конкретні кроки щодо розробки різних дискусійних питань.