Музей Голодомору взяв участь у міжнародній зустрічі музейників
10-12 жовтня в Центрі історії «Заєздня» (Вроцлав, Польща) відбулися робочі зустрічі музейників інституцій, які входять до Платформи європейської пам’яті та сумління. У рамках цих зустрічей учасники обмінялися досвідом виставкової та освітньої роботи в музеях Польщі, Латвії, Естонії, Румунії, Албанії та України.
Центр історії «Заєздня» у Вроцлаві.
Від Музею Голодомору участь у заході взяла завідувачка експозиційно-виставкового відділу Яна Гринько.
Мета такого обміну досвідом — підвищення активності Платформи та посилення міжінституційної співпраці між її учасниками.
Паралельно працювала робоча група з комунікацій та група науково-документаційного проєкту Justice 2.0 (Міжнародне правосуддя щодо злочинів комунізму, які не мають давності).
Зустрічі музейників відбувалися в рамках міжнародного форуму «Пам’ять та майбутнє», організованого Платформою європейської пам’яті та сумління та присвяченого пам’яті відомої філософині, жертви переслідування нацистів Едіт Штейн.
Екскурсія для учасників форуму в будинку Едіт Штейн.
Яна Гринько була запрошена поділитися з гостями про свій досвід війни та роботу музею під час війни.
«Голодомор був спробою знищення українців як нації, — наголосила вона в своєму виступі. — Росія весь цей час не просто не визнавала Голодомор, а й завжди мала намір повторити геноцид. Погляньте на скрін запису в соціальних мережах російського солдата, який вторгся в Україну і загинув. Він написав: «Скоро буде голодомор 2.0». Це один із прикладів усвідомлення того, що росіяни сьогодні роблять. В своїй роботі я часто говорила це, але до кінця не усвідомлювала. Мені здавалося це чимось далеким і нереальним. Бо як можна в XXI столітті скоювати масові вбивства? Це ж дикість. Коли на початку війни була опублікована стаття російського пропагандиста «Що росія має зробити з Україною», яку Тімоті Снайдер назвав російським посібником з геноциду, я відчула те, що ніколи в житті не відчувала. Я відчула себе мішенню через те, що я українка і розмовляю українською».
Яна Гринько під час доповіді.
Яна Гринько нагадала, що вся діяльність Музею Голодомору як раз і спрямована на те, щоб не тільки знати злочини минулого, а й засудити їх і не допустити повторення в майбутньому. Але попри всі зусилля геноцид знову повторився. «Чому міжнародні конвенції про запобігання геноциду та злочинів проти людяності не працюють? Чому ми так і не навчилися запобігати геноцидам? Чому ми починаємо щось робити, коли вже є жертви?», — риторично запитує пані Яна. Безперечно, світ має напрацювати нові, дієві механізми запобігання таким злочинам, яким немає місця в сучасному світі.
Водночас світова спільнота має продовжувати доносити правду про злочини тоталітаризму та належним чином вшановувати їх жертв. Так, у рамках форуму британсько- китайський архітектор Tsz Wai So презентував учасникам Платформи ескізний проєкт меморіалу жертв тоталітаризму XX ст. Європи, який переміг на міжнародному конкурсі в 2018 році. Емоційний меморіальний простір у вигляді листів різних років і з різних країн постраждалих від тоталітаризму планується встановити в центрі Брюсселю.
Презентація проєкту меморіалу жертв тоталітаризму XX ст. в Європі.
Діяльність робочих груп була результативною – їх учасники вже розпочали планування спільних міжнародних проєктів на 2023 рік.
Під час роботи форуму.
Нагадаємо, Національний музей Голодомору-геноциду вступив до лав Платформи європейської пам’яті та сумління в 2015 році.
Платформа європейської пам’яті та сумління (Platform of European Memory and Conscience) — це міжнародний проєкт, покликаний досліджувати діяльність і злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті та не допустити відновлення тоталітаризму в Європі.