Музей презентував збірник наукових матеріалів
В 2009 році Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом вчинення злочину геноциду в Україні в 1932-1933 роках. В слідстві брали участь працівники суду, прокуратури та експерти: історики, правники, медексперти та демографи. Була пророблена грандіозна робота, результатів якої український народ чекав більше ніж 50 років. Постанова Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2010 року стала історичним актом, який підтвердив юридичну кваліфікацію Голодомору 1932-1933 років в Україні як злочину геноциду. Проте це є лише першою фазою. Україна має продовжити слідство, щоб з’ясувати всі обставини геноциду та його наслідки. Адже в матеріалах кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду в 1932-1933 роках в Україні експертами зазначено, що судова науково-демографічна експертиза про втрати населення України , внаслідок геноциду, ґрунтувалися лише на матеріалах кримінальної справи та не відображає повну картину сукупних та кумулятивних демографічних втрат. Ця робота потребує свого подальшого дослідження.
Це необхідно для належного інформування українського суспільства про тяжкий злочин комуністичного режиму проти української нації. Історична пам’ять має формуватися на основі фактів, а не політичних спекуляцій.
Певні зрушення в цьому напрямку були здійснені дослідниками Голодомору, що для обміну думками зібралися в Києві під час роботи Міжнародної науково-практичної конференції «Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації», яка проходила 4 жовтня 2016 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Резолюція конференції зафіксувала рішення 33-х дослідників вважати науково встановленими на сьогодні втрати від Голодомору-геноциду 1932-1933 років щонайменше 7 мільйонів осіб – в УСРР та 3 українців за межами УСРР: на Кубані, В Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.
7 липня 2017 року в Меморіалі Жертв Голодомору відбулась презентація збірника матеріалів даної конференції. Збірник включає наукові дослідження, на підставі яких учасники конференції зробили висновок про кількість жертв Голодомору.
Перший заступник генерального директора Музею Леся Гасиджак підняла питання стосовно робочої групи істориків та демографів, яка мала бути створена на базі Українського інституту національної пам’яті та працювати над підрахунками втрат України від Голодомору. На жаль, станом на сьогодні робота так і не розпочата. З боку демографів та чиновників виявлено повне ігнорування співпраці з істориками.
Президент Фундації Українського Голодомору-геноциду (Чикаго, США) Микола Кочерга, за підтримки якого було надруковано збірник, звернувся з подякою до вчених за їхню працю та закликав як істориків, так і демографів через компроміси об’єднати свої зусилля в дослідженні Голодомору, що є необхідним в пам’ять про загиблих та запорукою не повторення подібного злочину.
Володимир Сергійчук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, поділився інформацією про виявлені ним архівні документи , що відкривають нові аспекти історії Голодомору. Та звернув увагу на питання психологічних наслідків довготривалого голодування на організм людини, що є на сьогодні недостатньо дослідженим.
Своєю присутністю захід підтримав заслужений юрист України, доктор права, Надзвичайний і Повноважений Посол України , з 2006 по 2010 роки – представник України в Раді ООН із прав людини, Володимир Василенко, який входив до складу історико-правової експертизи в 2009 під час слідства по факту вчинення геноциду. Володимир Андрійович наголосив на логічності продовження слідства, адже у вчинені геноциду була задіяна велика кількість людей, окрім організаторів злочину. Дане слідство буде продовженням попереднього та дасть можливість глибше дослідити даний злочин, що є необхідним з точки зору моралі, історичної справедливості та уроків історії.
В своїй промові, Володимир Василенко спростував популістське твердження щодо завищення цифри кількості жертв Голодомору з метою відповідності кількості жертв Голокосту або навіть перевищення: «Ключовим для кваліфікації злочинної поведінки злочином геноциду є не кількість вбитих людей, а намір знищити певну групу як таку через повну або часткову ліквідацію її членів.»
Важливо зазначити, що Міжнародна конференція від 4 жовтня 2016 року звернулася до Служби безпеки України з пропозицією продовжити розслідування за фактом вчинення в Україні в 1932-1933 роках злочину геноциду. Служба безпеки України відхилила пропозицію.
Захід відвідали співробітники Інституту демографії та соціальних досліджень ім. В.М. Птухи, Відділу охорони пам’яток Хмельницької області, музейні працівники, працівники районних бібліотек міста Києва та інші.
По завершенню презентації кожен гість отримав примірник збірника в дарунок.
До Вашої уваги, Наукові, освітні та науково-дослідні інституції можуть звертатися до музею з офіційним листом з питання отримання збірника для своїх наукових бібліотек.
Тел. для довідок: 044 254-45-12, [email protected]