«Ми сьогодні маємо справу з явищем, яке отримало назву «рашизм»: відбувся публічний діалог науковців

Сьогодні, 17 травня, відбувся публічний діалог «Депортації, масові репресії, штучний голод: інструменти політики тоталітарних режимів ХХ та ХХІ століть (до 78–х роковин геноциду кримськотатарського народу)».

Подію організував Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору–геноциду. Перша частина заходу відбулася в Zoom–форматі.

Участь у заході взяли провідні науковці, представники влади і Меджлісу кримськотатарського народу, освітяни.

Учасники дискусії говорили про те, чому потрібно досліджувати злочини комуністичного тоталітарного режиму в радянській Україні, у чому схожіть політики державного терору СРСР і сучасної росії стосовно України та чому стало можливим повторення політики геноциду?

«Сьогодні ми набагато чіткіше бачимо взаємозалежність та похмурий символізм цілої низки історичних подій, – зазначає директорка Інституту дослідження Голодомору, докторка історичних наук Світлана Маркова. – 15 травня ми вшановували пам’ять жертв політичних репресій, а 18 травня будемо згадувати жертв депортації кримськотатарського народу, яку в 2015 році Верховна Рада України визнала геноцидом. Восени вже традиційно запалюємо свічки пам’яті за жертвами Голодомору–геноциду, якого зазнали українці в 1932–1933 роках. Усі ці події – політичні репресії, депортації, штучний голод – є різними проявами однієї і тієї ж політики російського імперіалізму в його комуністичній іпостасі».

Світлана Маркова нагадала, що голод, як зброю масового винищення української нації, комуністичний тоталітарний режим уперше використав ще в 1921–1923 рр. «Вилучення і вивезення російськими більшовиками хліба з України було нахабним, тотальним і регулярним, – наголошує історик. – Не припинялось воно і тоді, коли хліба бракувало самим українцям. Повторилася патова ситуація і в 1932–1933 роках, коли Голодомор став інструментом організованого Кремлем геноциду. У рік 90–річчя початку геноциду кремлівський режим знову вдається до використання голоду як інструменту винищення українців». Зокрема, краде і вивозить український хліб з окупованих територій, руйнує елеватори і продовольчі склади, блокує підвезення харчів і гуманітарної допомоги в окуповані населені пункти, вивозить сільськогосподарську техніку, блокує українські кораблі з зерном тощо.

Як зазначає Світлана Маркова, зло може набувати різної форми, різними можуть бути інструменти, але спільною є людиноневисницька ідеологія. «Після путінської різанини світ побачив і жахнувся російського народу, російської душі та того, на що перетворило росіян тривале використання маніпулятивних технологій тоталітарної пропаганди, вкорінення спадкових рецидивів у повсякденні практики», – додає вона.

І наголошує, що впродовж багатьох століть росія хотіла стати «Третім Римом» і переконувала своїх громадян, що вони духовно вищі від інших народів уже самим фактом свого народження. А тому буцімто мають право вчити і карати всіх своїх сусідів. Сьогодні, на наших очах, відбувається «чергова реінкарнація ідеї «Третього Риму» у вигляді ідеологічної доктрини, що обгрунтовує правомірність путінської агресії проти України».

Микола Кириченко, ректор Університету менеджменту освіти НАПНУ, член–кореспондент Національної академії наук вищої освіти України, доктор філософії, додає, що «ми сьогодні маємо справу з явищем, яке вже отримало наукове визначення – «рашизм». Йдеться, за словами науковця, посуті, про сучасний фашизм у XXI столітті. «Те, що відбувається на наших теренах, це не війна, це геноцид української нації і нашої держави в цілому», – каже він. І тут, за його словами,  особливо важливо тримати освітньо–науковий фронт, доносити до українців правду про наше минуле, яке під росією завжди було трагічним.

Директорка Центрального державного архіву громадських об’єднань України Ольга Бажан повідомила, що сьогодні кожен свідомий українець, який бажає знати більше правди про історію України, може отримувати інформацію з архівних джерел, не виходячи з дому. «Наш архів сьогодні має електронний ресурс, який дозволяє в режимі онлайн ознайомлюватися з документами, – каже пані Ольга. – Туди завантажено електронні копії документів Політбюро ЦК Компартії України якраз з 1919 по 1935 роки. Тобто кожен охочий зі свого смартфону може ознайомитися безпосередньо з цими документами, щоб зрозуміти, які практики застосовувалися до українського народу в XX столітті і, на превеликий жаль, у найганебнішій формі повторюються сьогодні, в XXI сторіччі».

Вона додала, що недавно Державна архівна служба запустила проєкт «єдиного вікна» доступу до електронних ресурсів трьох архівів – Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Державного архіву вищих органів влади і управління та Центрального державного архіву Музею літератури і мистецтв. «Тож сьогодні кожен, вивчаючи ці документи, може зробити висновки про те, якою була наша історія і які цінності ми сьогодні відстоюємо», – зазначила вона.