Науково-дослідна експедиція на Сумщину
У кінці липня 2020 року завідувачка інформаційно-видавничого відділу Юлія Коцур та співробітниця музею Любов Гоцуляк разом із командою ГО «Ukrainer» вирушили в науково-пошукову експедицію до Сумської області. Вона відбулася у рамках проєкту «Голодомор: мозаїка історії» за підтримки УКФ.
Протягом 6 днів ми записали спогади 26 свідків Голодомору-геноциду та провели інтерв’ю з краєзнавицею, директором Народного музею історії села Чернеча Слобода Любов’ю Іванівною Овсієнко (Буринського району), а також краєзнавцем із Тростянеччини Миколою Миколайовичем Артюшенком.
Такі експедиції – унікальна можливість записати свідчення про Голодомор. Розповіді очевидців доводять, що Голодомор – це злочин геноциду, вчинений совєцьким тоталітарним режимом на чолі з Й. Сталіним. Важливо робити це саме зараз, адже з кожним роком залишається все менше шансів почути правду з перших вуст.
На устах респондентів унікальні історії, які вражають болем, в їхніх очах навічно закарбувався сум, а їхні долі – це урок, який мають засвоїти сучасні покоління, аби ніколи не допустити повторення страшного злочину проти людства – Голодомору-геноциду.
Людям, які свідчили, тепер за дев’яносто років, проте вони до найменших дрібниць пам’ятають про страшні злодіяння комуністичної влади – як до їхніх домівок вдиралися активісти і без жодних пояснень вилучали усе майно та продукти харчування. Вони на власні очі бачили смерть, знущання над рідними та близькими, відчували невимовний біль, страшенний голод, протягом життя перебували у постійному страху, а дехто і нині боїться говорити про Голодомор 1932–1933 років. Зморені та знесиленні голодом люди вимінювали дорогоцінні речі, одяг, взуття, прикраси на їжу. Людей силою примушували працювати у колгоспі, за роботу не платили, а часто навіть не годували. Тоді люди помирали щохвилини, їх звозили у спільну могилу, і, як кажуть, везли і мертвих, і живих. Кожен рятувався, як міг, їли усе, що можна було: від листочків дерев до живності.
Фондова колекція Музею Голодомору незабаром поповниться новими експонатами, що їх передали свідки Голодомору:
- Ганна Омеляненко (1928 р. н.) передала вишиту сорочку своєї матері Агафії Чуб. Сорочка створена у 20-х роках ХХ століття та збереглася в роки Голодомору. Батько Ганни Омеляненко виміняв усі вишиті речі – сорочки, рушники, скатертини, покривала – на продукти харчування. Ця сорочка лишилася як пам’ять про матір, адже вона померла, коли її доньці було 2 роки.
- Ганна Олексенко (1919 р. н.) передала вишиті нею в 1930-х роках сорочку та рушник.
- Зінаїда Новікова (1925 р. н.) передала цукорницю із царського сервізу, котру вдалося зберегти під час Голодомору. Родина пані Зінаїди походила із сім’ї священнослужителя (дідусь був священником) та мала цінні речі. Однак частину їх обміняли на продукти харчування, а цю цукорницю вдалося вберегти.
- Марфа Коваленко (1926 р. н.) передала до музейної колекції срібну ложку з гравіруванням 1850 року, тарілку для риби того самого періоду, ткане покривало та фотографії 20–30-х років ХХ століття із сімейного архіву.
- Парасковія Хоменко (1927 р. н.) передала хустку, котру вдалося вберегти від активістів під час обшуків у 1932–1933 роках.
Опитування свідків Голодомору допомогло виявити 7 нових місць масового поховання жертв Голодомору 1932-1933 років. Зокрема:
- свідок Голодомору Гончаренко Василь Миколайович 1929 р. н. розповів про місце масового поховання на цвинтарі у селі Андріївка Роменського району Сумської області;
- краєзнавець Діброва Григорій Володимирович розповів про місце масового поховання на території села Пустовойтівка Роменського району Сумської області;
- краєзнавиця Овсієнко Любов Іванівна розповіла про місце масового поховання на території села Чернеча Слобода Буринського району Сумської області;
- свідок Голодомору Білоконь Ганна Іванівна 1928 р. н. розповіла про місце масового поховання на цвинтарі у селі Литовка Охтирського району Сумської області;
- свідок Голодомору Хоменко Парасковія Павлівна 1927 р. н. розповіла про місце масового поховання на цвинтарі у селі Бакирівка Охтирського району Сумської області;
- свідок Голодомору Логоша Устинія Антонівна розповіла про місце масового поховання на цвинтарі у селі Жигайлівка Тростянецького району Сумської області;
- свідок Голодомору Соловйова Наталія Романівна 1927 р. н. розповіла про місце поховання у селі Кам’янка Тростянецького району Сумської області. У роки Голодомору вимерла уся родина Оксентія (сім осіб), усі вони поховані у садку поруч із їхнім будинком. Ми записали на відео розповідь про цю родину, сфотографували хату, в якій вони проживали (будівля збереглася дотепер) та місце поховання у садку;
- свідок Голодомору Вовк Микола Іванович 1928 р. н. розповів про місце масового поховання на цвинтарі у селі Боромля Тростянецького району, також його свідчення підтвердив краєзнавець Артюшенко Микола Миколайович.
Учасники експедиції сфотографували місця масового поховання жертв Голодомору та визначили їхню геолокацію. Зібрану інформацію буде додано до бази даних ГІС «Місця масового поховання жертв Голодомору-геноциду».
