Презентація нових видань Музею Голодомору
17 грудня 2019 року Музей Голодомору презентував 4 нових видання про Голодомор. Автори розповіли про свої книги, їхню важливість та наповнення.
Олеся Стасюк, генеральна директорка Музею Голодомору представила спільний посібник Інституту дослідження Голодомору та Музею Голодомору «Голодомор-геноцид: термінологія» — видання, що містить роз’яснення найчастіше вживаних термінів, пов’язаних зі злочином Голодомору-геноциду.
«Перед музеєм та Інститутом дослідження Голодомору, який запрацював при музеї цього року, багато різних завдань. Важливим напрямком є видання книг, посібників та брошур, які розширюватимуть знання про геноцид українців і будуть доступними як для школярів, так і для студентів й професорів. Першим нашим науково-популярним виданням є “Голодомор-геноцид: термінологія”, де зібрано 93 терміни, що охоплюють основні ознаки цього злочину», — сказала директорка музею, додавши, що видання адресоване краєзнавцям, викладачам, учителям, студентам, школярам, широкому колу читачів.
Віктор Брехуненко, директор Інституту дослідження Голодомору, презентував два видання: «Міфи про Голодомор» — науково-популярну брошуру, яка покликана спростувати основні міфи про Голодомор в Україні, та книгу «Україна й українці. Ім’я як поле битви» про історію України, походження назви «Україна» та її смислове наповнення.
У першому виданні на підставі наукових аргументів проаналізовано ідеологічну мету кожного міфу, нав’язуваного Москвою протягом майже століття з метою розмивання геноцидного характеру злочину Голодомору. Це, зокрема, міфи про те, що не було штучного голоду, що голод не був геноцидом, що Росія не планувала Голодомор, що так звані «продовольчі труднощі» не переросли в Голодомор.
Говорячи про видання «Україна й українці. Ім’я як поле битви», історик наголосив, що однією з вад дотеперішньої української історіографії Голодомору була замкненість дослідників на ситуації ХХ століття. «Бракувало погляду знизу, на генезу цього явища, на генезу російських стратегій. І коли дивишся знизу на злочин геноциду, тоді яскравіше постають усі ці моменти. А найперше треба домовитися про терміни. Тим паче, що в українській історії і взагалі в суспільному просторі надзвичайно багато ідеологічних маніпуляцій, які зав’язані на українській самоназві. Безліч спекуляцій щодо понять “Україна”, “український народ”, “українці”, “Русь”… Яке ж первісне значення поняття “росіяни” чи “російський народ”? Чуємо відповіді, які не мають жодного стосунку до того, що ж було насправді», – стверджує Віктор Брехуненко.
Галина Тарнавська та Іван Михалевич — автори видання «Спасенна весна. Спогади» — розповіли про свою книгу. В її основу покладені історії-спогади свідків Тетіївського району — місцевості, яка зазнала найбільших людських втрат у Київській області в роки Голодомору 1932-1933 рр. У своїй промові Галина Тарнавська, яка достеменно пам’ятає історію своєї бабусі під час геноциду, наголосила на важливості бути людяними та робити все, щоб подібні злочини ніколи не повторилися.
Наразі кожен охочий може придбати видання у сувенірній крамниці музею.
