Сильна армія – запорука цілісності та незалежності держави

28 липня ми вперше відзначили День Української Державності. Сьогодні, коли росія веде війну на знищення нашої незалежності та суверенності, це свято набуває особливого значення. Команда Музею Голодомору підготувала серію публікацій, приурочених до Дня Української Державності. Вони розповідають про ті помилки та прорахунки, яких припустилися українці на початку минулого століття, і які призвели до втрати своєї державності, а згодом – до Голодомору 1932–1933 років.

Велика частина українських політиків на початковому етапі Визвольних змагань 1917–1921 років дотримувалися пацифістських поглядів. Керівники Української Центральної Ради сподівалися, що всі суперечливі питання міжнародного життя,  зокрема ті, які виникали у відносинах із росією, можна вирішити політико-дипломатичним шляхом. Тому не надавали належної уваги зміцненню та розбудові збройних сил.

Багато законодавчих ініціатив Центральної Ради викликали нерозуміння та невдоволення у військовому середовищі. Так, до прикладу, ухвалюючи закон про утворення українського народного війська, парламентарі внесли до нього такі зміни, які зруйнували військову субординацію, позбавили офіцерів будь-яких владних повноважень, звівши їх, по суті, до своєрідних інструкторів з військової підготовки. Передчасний та непродуманий закон про демобілізацію призвів до остаточного занепаду військової дисципліни. Все це відбувалось на тлі тотальної нестачі фінансування і матеріально-технічного забезпечення.

Після того, як комуністична росія здійснила на початку 1918 року відкриту агресію проти України, національну армію довелося відновлювати майже з нуля. Упродовж 1919–1920 років українські військовики самовіддано боронили рідну землю від російських загарбників. Однак виправити усіх помилок політиків наша армія тоді не змогла.

Після того, як у 1920 році росіяни остаточно окупували Україну, колишні військовики УНР стали одними із головних мішеней для радянських репресій. Особлива ненависть загарбників до українських військових проглядалася згодом й у геноцидній політиці Кремля. Під час Голодомору 1932–1933 років траплялися випадки, коли те чи інше село заносили на «чорну дошку» тільки  через те, що з нього походили відомі військовики УНР.

Призначення армії – бути гарантом цілісності та могутності держави. Відтак, держава, яка не дбає про своїх військових, – приречена.

Ілюстрація @olgazernoo.