Український експорт зерна та російський шантаж голодом

Потреба в їжі – одна з базових потреб людини. Для функціонування організму нам необхідно щоденно споживати певну норму калорій. Регулювання їх кількості залежить від коефіцієнта активності людини та є можливим завдяки різноманіттю продуктів харчування. Та не всі люди на Землі мають доступ навіть до мінімальної кількості продовольства. Викликано це як природніми умовами території проживання та фінансовим становищем людини, так і штучно створеними умовами.

Відносно мирне співіснування людей останні десятиліття стало запорукою сталих економічних і торговельних відносин. У світі визначилися країни-експортери та країни- імпортери продовольства та груп товарів, було налагоджено ефективну логістику переміщення великої його кількості.

Одним із головних світових продовольчих товарів є зерно. Його значення вкрай важливе через енергетичну цінність та відносно невелику ціну. Це робить його доступним для широких категорій і прошарків населення планети. Завдяки географічним можливостям ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у світі визначились основні експортери зернових хлібів. До них, зокрема, належать як Україна, так і Росія.

За підсумками 2020 р. Україна та Росія разом експортували 28,5% (55,3 млн тонн) усієї пшениці та 16% (30,2 млн тонн) усієї кукурудзи в світі. Одними із найбільших споживачів української пшениці були африканські країни, наприклад, Єгипет – 26%, Лівія – майже 50%. Також вагомий відсоток українського збіжжя було продано до азійських країн: до Туреччини – 11% від загального імпорту пшениці, Ємену – 23%, Бангладешу – 25,4%, Лівану – 81%, Індонезії – майже 30%. Такий експорт Україна реалізувала при тогорічному врожаї в 64,6 млн тонн. Але в 2021 р. урожай зернових та зернобобових склав абсолютний максимум у 84 млн тонн при очікуванні 81,8.

Нинішній 2022 р. приніс нам як природні катаклізми, так і спровоковану глобальну продовольчу кризу. В Європі влітку було зафіксовано аномальну посуху. Німеччина заявила, що подібного не було вже кілька століть. Там природнє лихо, окрім втрат у врожаї, порушило річкове судноплавство через зменшення рівня води в р. Рейн. Подібне відбулось у Чехії та Франції. В Іспанії вигоріла значна частина посівів.

Врожай кукурудзи в країнах Європи цього року може виявитися на мінімумі за останні 15 років. Лише у Франції збір кукурудзи скоротиться на чверть щодо минулорічного показника та складе 11,6 млн тонн (мінімальний показник з 1990 р.). Урожай пшениці в країнах ЄС цього року через посуху та скорочення посівних площ очікується на рівні 124,1 млн тонн порівняно з 129,8 млн тонн у 2021 р. Таким чином, загальний урожай зернових може виявитися на 25,7 млн тонн меншим за минулорічний і скласти 264,6 млн тонн. В ЄС вже відбулося зростання цін на продовольство. Через це країни Європи у цьому році мінімізують свій зерновий експорт, а за деякими позиціями навіть збільшать імпорт.

Другим чинником продовольчої кризи, яка вже охопила весь світ, стало повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Безперечно, це позначилося й на економіці. У центральній та східній частині ЄС це викликало зростання цін на хліб у середньому на 18% за рік, а держави Центральної Африки можуть не отримати понад 55% пшениці, що зазвичай імпортується як з України, так і з Росії.

Організатори продовольчої кризи, які знаходяться в Москві, вже не вперше застосовують голод як зброю. Та якщо раніше наслідки цього мали локальне значення – смерть мільйонів українців під час Голодомору-геноциду, то сьогодні під загрозою від голодної смерті та епідемій – десятки мільйонів людей на різних континентах. З’явилася небезпека використання голоду як зброї світового рівня.

За підрахунками ООН, чисельність населення планети станом на 14 липня 2022 р. перетнула позначку у 8 млрд осіб. За інформацією ФАО (продовольча та сільськогосподарська організація ООН), на початок вересня кількість голодуючих у світі сягнула 828 млн осіб, тобто понад 10% населення планети. 13 вересня понад 60 фермерських асоціацій із 11 центральноафриканських країн зібралися в Яунде (Камерун), щоб закликати уряди регіону допомогти людям впоратися з нестачею продовольства. У конференції взяли участь Камерун, Центральноафриканська Республіка, Конго, Габон, Екваторіальна Гвінея, Чад, Ангола, Бурунді, Демократична Республіка Конго, Руанда, а також Сан-Томе та Прінсіпі. Відтак, однією з причин нестачі продовольства в країнах Африки є війна РФ проти України.

Згідно з підрахунками Всесвітньої продовольчої програми ООН, до повномасштабного вторгнення росіян Україна виробляла кількість продовольства, достатню для 400 млн людей, що майже вдесятеро перевищує кількість населення України. Це означає, що наша країна була здатна прогодувати ще 10 таких країн. У Міністерстві аграрної політики та продовольства України очікують, що у 2022 р. врожай зернових та олійних культур становитиме близько 67 млн тонн. До 10 мільйонів тонн потенційного врожаю у 2022 р. втрачено через тимчасову окупацію Росією деяких регіонів України. Внутрішнє споживання оцінюється на рівні 20 – 22 млн тонн. У відомстві готові з жовтня експортувати мінімум 45 млн тонн з нового врожаю.

В РФ у 2021 р. було зібрано низький врожай – 121,4 млн тонн. Москва ввела обмеження експорту зерна. Однак така політика була подана як наслідок запроваджених ЄС секторальних санкцій проти російської економіки. Це поглибило світову продовольчу кризу.

У 2022 р. в РФ очікують найбільший урожай за всю історію. Воно й не дивно, адже тепер до основних показників кількості зібраного збіжжя в РФ додалися й показники викраденого та вивезеного до Росії зерна з тимчасово окупованих територій України. Таким чином продовольчі ресурси, акумульовані в РФ, роблять Москву одним із важливих світових експортерів зернових.

Для усунення України з зернового ринку РФ після початку повномасштабого вторгнення одразу розпочала блокаду чорноморських портів та зупинила експортні поставки українського зерна. Періодично відбуваються обстріли інфраструктури, пов’язаної зі зберіганням та експортом збіжжя. Один із останніх – 4 вересня російськими ракетами у м. Вознесенську (Миколаївської обл.) було зруйновано зерносховище.

Попри російську навалу експорт зернових із України на світовий ринок не припинявся. Вже на 3 червня було експортовано понад 47 млн тонн 2021/2022 с/г р. Експорт відбувався через коридори солідарності ЄС сухопутним транспортом. Від березня по серпень 2022 р. такий експорт зріс з 200 тис. тонн до 3 млн тонн щомісяця, а загально Україна таким чином експортувала 11,6 млн тонн зерна. Більша частина цього експорту припадає на країни Африки та Азії.

22 липня у Стамбулі за участі ООН, України, Туреччини та Росії відбулося підписання двох документів щодо створення коридору для вивезення зерна (т. зв. «зернова ініціатива») з трьох українських портів – «Чорноморськ», «Одеса» та «Південний». Станом на 19 вересня експорт агропродукції через ці порти досяг 3,9 млн тонн. Загальна кількість суден для країн Азії, Європи та Африки досягла 169. Передбачається, що обсяг експорту українського продовольства через чорноморські порти може сягнути до 3 млн тонн щомісяця.

Важливість експорту українського зерна підтверджує допомога багатьох країн світу. Зокрема, Франція та Румунія мають намір підписати договір для виконання низки заходів для розвитку румунської інфраструктури та логістики, які дадуть змогу наростити постачання сільгосппродукції з України до країн, що розвиваються, особливо країни Середземноморського регіону. Вбачається, що збіжжя експортуватимуть альтернативним маршрутом – доставлятимуть суходолом та річками до румунських портів Галац і Констанца, звідки воно буде вивозитися морським шляхом. Лише за серпень річкові порти Дунаю перевалили для постачання на зовнішні ринки 1,6 млн тонн продукції АПК, залізниця перевезла близько 1 млн тонн, автотранспорт – понад 0,6 млн тонн.

Значна частина українського збіжжя прямує до найбідніших країн Африки. Більшість таких вантажів оплачується міжнародними організаціями. Україна також долучається до цього процесу. Зокрема, 16 вересня Кабінет Міністрів України постановою №1040 виділив 420 млн грн для відшкодування вартості зерна пшениці (не нижче 3 класу) у кількості до 50 тис. метричних тонн із метою надання гуманітарної допомоги Федеративній Демократичній Республіці Ефіопія та Федеративній Республіці Сомалі.

У Кремлі не вірили, що Україна налагодить експорт зерна, адже цей факт порушує плани Москви на шантаж світу голодом. Саме тому президент РФ заявив, що «практично все зерно, що вивозиться з України, спрямоване не в бідні країни, що розвиваються, а в країни Євросоюзу». Не приховуючи своїх намірів, він задав запитання, за яким схована можливість нанесення ракетного удару по діючим українським портам: «Може варто задуматися про те, щоб обмежити напрямок вивезення зерна і торговельного продовольства цим маршрутом?». За його словами, Росія наполягатиме, щоб «зернова угода» була спрямована на покращення ситуації на світових ринках, а не в Європі.

На противагу російському лідеру, Генсек ООН Антоніу Гутерреш подякував усім причетним до підготовки та відправлення українського продовольства в рамках Чорноморської зернової ініціативи для боротьби з голодом. Слід підкреслити, що угода укладена лише на 120 днів і її подальша пролонгація – це важливий крок у запобіганні поширення голоду.

Великі запаси зернових на тлі посухи в Європі та скорочень посівів і неврожаю в інших експортерів можуть бути використані Москвою для часткового витіснення конкурентів із різних регіонів імпортерів збіжжя або повної монополізації постачання продовольства. Створення РФ умов для обвалу цін – пряма загроза руйнування світового ринку зерна.

У країнах третього світу такий важіль як голод дає змогу Москві втручатися в політичні процеси з метою встановлення «дружніх» собі режимів.

Тимчасова окупація РФ деяких регіонів України та бойові дії унеможливили сільськогосподарську діяльність на великому просторі, переважно активного сільського господарювання. Продовження окупації та небезпека обстрілів з боку РФ є головними негативними чинниками, через які спостерігається скорочення засівних площ (очікується засіяти 65% від торішньої площі – 4,7 млн га). Постраждалі внаслідок тимчасової окупації або обстрілів господарства певний час будуть вимушені витрачати фінансовий актив на відновлення, а не на покращення технічного оснащення та закупівлю кращих сортів зерна для посіву. Налагодження нових логістичних маршрутів експорту зерна дає надію на стабілізацію ситуації. Українці усвідомлюють майбутні труднощі та продовжують працювати на своїй землі, щоб убезпечити себе та світ від голоду.

Таким чином, плани РФ щодо абсолютного знищення соціально-економічного потенціалу України у галузі сільського господарства та створення продовольчої катастрофи в світі провалилися. Замість порушеної світової системи розподілу продовольства створюється нова, в якій Росія розглядається як ненадійний експортер. Участь світових країн у спільному налагодженні альтернативних коридорів вивозу українського збіжжя мінімізує загрозу можливого російського шантажу голодом мільйонів людей.

Дмитро БАЙКЄНІЧ,

кандидат історичних наук,

провідний науковий співробітник

Інституту дослідження Голодомору

Національного музею Голодомору-геноциду