Вдова дослідника Джеймса Мейса передала Музею Голодомору матеріали свого чоловіка

Наталія Дзюбенко-Мейс, вдова відомого україно-американського історика Джеймса Мейса, сьогодні, 23 лютого, передала Національному музею Голодомору-геноциду особисті речі свого чоловіка. Це документи, книжки, фотопортрети, періодичні видання, матеріали конференцій, у яких брав участь історик, та статті з його правками і примітками.

Наталія Дзюбенко-Мейс під час передачі архіву свого чоловіка. 

«Ось цей складаний ножик належав чи то батькові, чи навіть дідові Джима – він його привіз з Америки, – розповідає пані Наталя про особливі цінні речі. – А ось – запрошення на історичні парламентські слухання щодо вшанування жертв Голодомору 1932-1933 рр., які відбулися 12 лютого 2003 року. На ці слухання Джеймс Мейс приїхав практично з лікарні, щойно після операції, весь обмотаний бинтами. Там з трибуни парламенту, він озвучив на загал ідею «свічки у вікні». Тоді вперше у тих стінах прозвучало слово «геноцид» як злочин комуністичного режиму. Пам’ятаю бурхливі овації після його виступу. І крики обурення комуністів «Янкі гоу хом!» та розлючене обличчя Симоненка…».

Ніж, який належав можливо навіть дідові Мейса.

Також серед переданих Музею раритетів – один із останніх фотопортретів Джеймса Мейса та графічний малюнок художника Валерія Франчука «Свічка у вікні» (2017 р.) з дарчим підписом від автора. А ще – книжка Михайла Грушевського «На порозі нової України: Статті і джерельні матеріяли», яку Мейс часто читав, робив там своєю рукою помітки.

Особливу цікавість викликає стаття історика «Етнополітичні проблеми посткомуністичного періоду», написана ним ще в 1990-ті роки. Тоді, майже за два десятиліття до війни з Росією, Джеймс Мейс застерігав українців: «Російська проблема в Україні – це проблема північного сусіда, проблема стосунків з Росією, як державою, від якої постійно лунають територіальні, політичні та інші претензії.  (…) Росія не хоче повернення етнічних росіян на свою територію. (…) Росіянам в Україні відводиться роль п’ятої колони, на яку можна спертися для знищення державності України».

Стаття, в якій дослідник застерігав, з якими проблемами може зіштовхнутися Україна.

В цій же статті він наголошував, на що владі варто звернути увагу на Донбасі: «Підвищення життєвого рівня в державі неминуче призведе до послаблення сепаратистських настрої серед російськомовного населення Донбасу, Луганщини і знищить грунт для пропаганди імперської ідеї серед російської меншини».

А ось що він пише про Крим: «Кримська проблема в Україні має стійку тенденцію до ускладнення і загострення. Вкрай важливим у даній ситуації є не розширення тиску материкової України на Крим, не розмахування президентською булавою чи парламентські погрози, а постійне роз’яснення самим кримчанам економічних, екологічних і соціальних проблем півострова, які через відрив Криму від України можуть призвести до справжньої катастрофи і масової міграції з півострова. Є тільки один цивілізований шлях розв’язання кримської проблеми – відвоювання інформаційного поля. Є тільки одна війна яку можна і треба провести в Криму – війна за «серця і уми» його жителів».

На жаль, слушних думок історика і політолога Джеймса Мейса тоді так і не було почуто.

Одна зі статей Джеймса Мейса англійською мовою. 

Наталія Дзюбенко-Мейс зазначила, що і її чоловік, і вона довго і ретельно збирали цей архів. «Проте неправильно його тримати вдома, зі спадщиною Джеймса Мейса варто знайомитись дослідникам і музейникам, варто вивчати, вона має бути представлена в майбутній музейній експозиції, – зазначила пані Наталя. – Тому я вирішила, що ці речі мають зберігатися у вашому Музеї».

Заступник генерального директора Музею Голодомору Юлія Коцур подякувала Наталі Дзюбенко-Мейс за передані експонати, які в майбутньому стануть частиною експозиції, присвяченої американському досліднику.

Нагадаємо, наразі триває будівництво другої черги Музею Голодомору, де буде ширше висвітлено геноцид українців у XX сторіччі.