Зіновій Масло: «Нас мало, ми немічні, старі, але не можемо мовчати, коли перекручується правда про Голодомор»

Новини музею 14 Червня 2018

На адресу Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» надійшов дуже важливий лист від Зіновія Івановича Масло. Він народився 8 червня 1922 року у селі Півні Фастівського району Київської області, де підлітком й пережив Голодомор. На щастя, він вижив. Але втратив членів родини, друзів, сусідів. На все життя Зіновій Масло зберіг пам’ять і біль про близьких і знайомих. Своїми спогадами він неодноразово ділився з нами під час експедиційних виїздів та з відвідувачами музею . Його історія і свідчення щодо геноциду українців були включені до музейної виставки «Сторожі Правди» .

 

Шановні працівники Національного музею жертв Голодомору!


Хочу подякувати вашому колективу за велику працю по збереженню памяті про велику трагедію України в 1932-33 рр. та зусиллях по відтворенню історичної правди.


Після участі у міжнародній конференції, присвяченій Голодомору 1932-33 рр., яка проходила в Києві у листопаді 2017 р., я переконався, що теперішнього часу чиняться дебати про масштаби, мету, наслідки цієї жахливої події.

Звичайно жодний дослідник не зможе всеобємно дослідити цю подію. Завжди буде виникати якась його власна оцінка. Всю жахливу правду знають лише ті, хто жив тоді, та їх майже немає. Знищено багато документів, які могли б бути доказами масштабу цього злочину держави проти людей.


Так, саме вона зрекла на вимирання голодною смертю українців.


Оскільки країна була аграрною, то основна маса населення жило ж на селі. Саме село постраждало найбільше. Я жив у селі Півнях Фастівського району на Київщині. Мені було вже 11 років і я як підліток Голодомор вже міг дещо аналізувати. Я бачив безпорадність батьків перед владою, коли забирались харчі; мені було моторошно, коли батько сказав про те, що за один день в селі померло 14 людей. Страшно дитині почути про одного мерця, а тут така кількість. Я памятаю той холод на спині, коли ми з батьком йшли до лісу через кладовище мимо ями, з якої стирчали кінцівки людей. Скільки було тої біди… І не в одному ж моєму селі.


Вже написані мабуть сотні книг і статей. Бачив і читав, що до цієї проблеми небайдужі і іноземні дослідники, особливо молоді, ті, що народились далеко в повоєнний час, що і вони небайдужі до Голодомору. Хай досліджують. Та тільки непокоїть мене те, що не бачивши того жаху, вони можуть сприймати його, як просту історичну подію, а не як особливий злочин проти цілого народу.


Невже втрата декількох мільйонів українців не геноцид? Адже вони не продовжили свій рід, їм не дала цього влада.


Насторожує мене і те, що на словах, значна частина людей визнає Голодомор, але на ділі не докладає зусиль до того, щоб не прокрались у свідомість молоді легковажні висновки, які ні до чого не зобовязують громадян, не застерігають від подібної загрози.


Мені Господь дарував довге життя. Вижив у Голодомор, витримав остарбайтерське насильство, колимські знущання, упереджене ставлення до себе як ненадійного елемента. Я ніяких злочинів перед державою не чинив. Все життя шукав відповідь: за що такі випробування? Мабуть, що був свідком злочинів держави проти людей у ті роки.


Голодомор забрав у мене дитинство, діда, бабу, дядька. Це не була якась голодовка, коли не вистачає їжі. Це було катування голодом і насильницька смерть моїх односельців. Я лише на одній вулиці нарахував більше 150-ти померлих в 1932-1933 рр. Хіба це не геноцид?


Всі люди, які шукають правди про цю трагедію, мають це усвідомити. Живі свідки – особливі постаті на суді історії. Нас мало, ми немічні, старі, але не можемо мовчати, коли перекручується правда про Голодомор.


З повагою свідок Голодомору Масло З.І.
с. Кожанка, Фастівський р-н, Київська обл.
08.06.2018 р.

Довідка: До Мартирологу Книги пам’яті жертв Голодомору «Київська область» по с. Кожанка включено 323 особи, по с. Півні немає жодного імені, адже мартирологи складалися на підставі книг реєстрації смертей, що збереглися не всі. Також не всі смерті реєструвалися. Свідки Голодомору зазначають, що в с. Кожанка голодом вбито понад 900 осіб.

З.І. Масло разом зі своїми однолітками склав і передав до музею список 157 жертв Голодомору по с. Півні. Ці імена увійшли до Народної Книги пам’яті, яку веде Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».

 

Шановні відвідувачі! Якщо Ви не знаходите відомого Вам імені людини, вбитої голодом, надсилайте це ім’я до музею. Анкету, яку треба заповнити, Ви знайдете тут . Нововиявлені імена включаються до мартирологу Народної Книги пам’яті.