130 років Александру Вінербергеру, фотографу Голодомору

8 Грудня 2021

Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження Александра Вінербергера (нім. Alexander Wienerberger), австрійця, який зробив знамениті на весь світ фото про Голодомор 1932—1933 років.

Вінербергер народився 8 грудня 1891 року в Відні, столиці Австро-Угорщини. Як інженер-хімік за фахом на початку 30-х років працював на одному з харківських підприємств. Саме тут він на власні очі бачив Голодомор 1932-1933 років та зафіксував його на фотоплівку, ризикуючи бути арештованим НКВС. Його світлини зберегли для історії багатолюдні черги до торгзіну, селян-утікачів, жертв штучно організованого голоду, які вмирали просто на вулицях, місця масових поховань на околицях Харкова та спустошене голодом село.

Ось як згадував інженер поїздку з Москви до Харкова в 1932 році: «Це було у вересні  Я сидів у спальному вагоні швидкісного поїзда Москва-Харків, який віз мене до нової роботи. […] Стражденна земля вдень виглядала ще страшніше, ніж уночі. На кожній станції стояла незліченна кількість вагонів, набитих селянами та їхніми родинами.

Їх охороняли вартові, щоб відправити далеко на північ до білої смерті. Поля були необробленими, незібране зерно гнило під осінніми зливами. […] Я не бачив ні худоби, ні навіть гусей. Тільки ніким не доглянуті курчата притискалися один до одного біля закинутих хатин.

Мимоволі згадував, як 17 років тому я, військовополонений, проїжджав тією ж країною, минав поля пшениці, бачив безліч худоби і гори їжі, яку пропонували на кожній станції. Навіть у 1926 році, після світової і громадянської воєн, ці землі так само процвітали. Якою нелюдською мала б бути ця сила, щоб перетворити квітучу країну, яка розкошувала їжею, в руїну».

Згодом ці та інші спогади про побачене Александр Вінербергер видав у книжці «Важкі часи. 15 років інженера у радянській Росії. Правдива розповідь», яка вийшла німецькою мовою у 1939 році. Три розділи з неї присвячені Голодомору в Україні. Ці розповіді вражають і приголомшують.

«Одного разу мені довелося їхати з директором Кацем на завод «Хім». На дорозі, біля нашої фабрики, лежала жінка з немовлям (я помітив її ще вранці). У мене тоді саме прокололась шина, тож я зупинився просто перед цим нещастям. Жінка вже була мертва, по ній повзали воші. Дитина жалісно кричала від голоду. Директор зиркнув на мене.

«Не були б ви такі добрі, щоб забрати дитину в міліцію?», – нарешті відповів він після того, як я безмовно прикипів до нього очима.

«З радістю», – відповів я, загорнувши дитину в рядно, і повіз «знайду» в сиротинець. Там не дуже зраділи новому поповненню. Але, натхненний цим випадком, я врятував від певної смерті ще кілька десятків таких нещасних».

Навесні 1933 року Александр Вінербергер побував в українському селі. «У мене немає слів, щоб описати це страхіття, яке я побачив. Половина будинків стояли порожніми, поодинокі коні пообскубували солому з дахів. Але й коні скоро загинули. Не було ні собак, ні котів, лише купа щурів, які серед білого дня гризли виснажені трупи, що лежали довкола. Ті, хто вижив, вже не мали сил ховати своїх мертвих. Канібалізм був звичною справою. Влада на це ніяк не реагувала», – писав він у спогадах.

Загалом за час перебування в Харкові Александр Вінербергер, ризикуючи бути заарештованим, створив близько ста світлин міста періоду Голодомору. Негативи знімків йому вдалося таємно вивезти з України через дипломатичну пошту посольства Австрії. Після повернення до Відня Вінербергер передав знімки кардиналові Теодору Інніцеру. Вони й зараз зберігаються в архіві Віденської Дієцезії.

На сьогоднішній день ці світлини є єдиними фотодокументами, на яких зафіксовано жертв геноциду в 1933 році в Харкові.

У 2020 році могилу інженера Александра Вінербергера розшукали на комунальному цвинтарі Зальцбурга австрійські пластуни. Ця інформація дозволила внести його прізвище на карту «Віртуального некрополя української еміграції».

Більше інформації – за посиланнями:

https://holodomormuseum.org.ua/archive/holodomor-na-kharkivshchyni-foto-aleksandra-vinnerberhera/

https://holodomormuseum.org.ua/news-museji/aleksandr-vinerberger-u-spogadakh-donki/

https://holodomormuseum.org.ua/news-museji/samara-pirs-pro-svogo-pradida-ta-yogo-istorichni-fotoznimki-z-kharkova-1933-roku/