Фейкове «волевиявлення», організоване сталінським режимом

Однією із характерних рис СРСР було активне використання пропаганди. Через організацію та поширення інформації про різного роду псевдоволевиявлення режим намагався легітимізувати загарбницьку політику. Маючи успішний досвід викривлення та приховування інформації в роки Голодомору, комуністична пропаганда продовжувала нести «правду в маси».

Великою в тому числі й пропагандистською акцією було так зване «возз’єднання» західної України. Новий територіальний здобуток для сталінського режиму став можливим завдяки співпраці з гітлерівською Німеччиною. Документом, який зафіксував цю співпрацю був пакт Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 року. До кінця 1980-х років в СРСР заперечували укладання таємного протоколу про розподіл «сфер впливу» до пакту Молотова-Ріббентропа.

Багато в чому театралізованою подією восени 1939 року стала ухвала декларації Народних Зборів Західної України від 27 жовтня 1939 року. Нашвидкуруч зібрані «обранці» «просили» про входження західноукраїнських земель до складу УРСР. Депутатів «обирали», користуючись сталінськими методами: під тиском і страхом репресій.

Це «узаконення» радянської влади на Західній Україні несло за собою арешти, депортації, розстріли… Сталінський режим використовував страшний досвід 1930-х років, проводячи цього разу примусову колективізацію уже на Західній Україні.

Коли путін сьогодні влаштовує фейкові референдуми в окупованих регіонах України, він не вигадує нічого нового. А лише користується методами Сталіна, який за аналогічним сценарієм легітимізував анексії 1939 року. До речі, більшовицька пропаганда називала ті події «визволенням братніх народів» (українців та білорусів). Саме «визволенням» називає нинішню загарбницьку війну й сучасна російська пропаганда.

На фото:

Поштова марка СРСР 1940 року про 17 вересня 1939 року.