Пам’ятник міліціонерам, які придушували антибільшовицький рух спротиву, – на смітник історії

У Ніжині 11 травня почали зносити пам’ятник радянським міліціонерам і продзагонівцям. Про це повідомив ніжинський міський голова Олександр Кодола. Він додав, що рішення про демонтаж було ухвалено за місяць до війни – в січні 2022 року, хоча дискусії з цього приводу точилися в місті останні десятиліття, повідомляє «Ніжин City».

Пам’ятник демонтовано.

«Останній пам‘ятник організаторам першого більшовицького Голодомору в Україні. Якщо ви запитаєте, чому до нас прийшли росіяни зі зброєю, відповім. Тому, що для демонтажу цього ідола знадобивсь 31 рік. Поки подібна гидота бруднить нашу землю – ми частина расєї. З усіма наслідками», – прокоментував подію Геннадій Дудченко, директор Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського.

Так виглядав пам’ятник. 

Об’єкт «Братська могила робітників міліції, які загинули в бою з махновцями у квітні 1921р.» знаходився у сквері Миколи Гоголя та має вигляд гранітної стели у вигляді усіченого прапора, на тлі якого з лівого боку проступає барельєф чоловічої голови у будьонівці зі штиком. На правій стороні стели було вирізьблено надпис: «Вічна слава працівникам ніжинської міліції, які віддали своє життя в боротьбі за радянську владу».

Надпис у 2013 році з ініціативи Чернігівського обласного управління МВС було закрито мармуровою плитою з наступним текстом: «Хай не згасає слава героїв-міліціонерів, які ціною свого життя захистили місто Ніжин в бою під Дорогинкою 29 квітня 1921 року».

У 2018 році накладну мармурову плиту було демонтовано однією з громадських організацій та за участі поліції передано на тимчасове зберігання в Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського.

Замість неї розмістили інформаційну таблицю з написом: «На цьому місці знаходяться останки червоних карателів з числа ніжинської повітової міліції та російських більшовиків, які 29 квітня 1921 року намагалися придушити бунт голодних селян

Чекісти, одурманені комуністичною пропагандою, обурені та зраджені власним командиром Наумом Точеним, який ганебно втік перед боєм, були вщент розбиті махновським загоном Феодосія Щуся під Дорогинкою.

З 1921 по 1936 роки на цьому місці ховали всіх червоних комісарів, які загинули від рук селян під час продрозверстки, проводячи злочинну «Політику червоного терору». Наслідком роботи карального апарату комуністів у Ніжинському повіті стало вбивство та репресії понад 50 людей».

Напис, який встановили активісти у 2018 році. 

«Ховали чекістів і комісарів, які розкуркулювали українців, організовували червоний терор та голодомори. Щонайменше 50 тисяч ніжинців були страчені червоними комісарами. Донині пам’ятник тим, хто насильно насаджував владу серпа і молота і допомагав в окупації України, стоїть в центрі міста. Стоїть з хибною і викривленою назвою «герої-міліціонери, які загинули при виконанні обов’язків… це все-одно, що назвати героями гіві, моторолу, захарченка…», – пояснила тоді громадська патріотична організація С14, яка «модернізувала» пам’ятник.

Меморіальний знак радянським міліціонерам було встановлено в 1977 році на місці братської могили.

Відповідно до наявних у Ніжинському краєзнавчому музеї документів суть події, внаслідок якої утворилося це поховання, виглядає так: у квітні 1921 року на території с. Дорогинки відбувся бій між загоном повстанців проти більшовицької влади на чолі з отаманом Щусем, близьким до відомого лідера селянського повстанського руху Нестора Махна, та зведеним загоном з числа місцевої ніжинської міліції та дислокованого на території міста продзагону, що проводив продразверстку та терор на території Чернігівщини. Останні були знищенні силами повстанців кулеметним вогнем та в ході шабельної атаки.

Всіх загиблих перевезли 1 травня до Ніжина. Тіла ніжинців розібрали родичі та поховали на місцевих кладовищах, решту – а це 39 чоловік – було поховано у братській могилі.

Повстанці на чолі з Щусем встигли зробити невеликий рейд Чернігівщиною, але до Ніжина не дійшли, оскільки їм навперейми було кинуто полк регулярної армії, рятуючись від якого, Щусь відійшов до Полтавщини.

Зважаючи на обставини, цей епізод місцевої історії радянська пропаганда тривалий час не використовувала. Лише з 1970-х років, коли більшість з очевидців подій померли, розпочалась героїзація події, що і було втілено у встановленні пам’ятного знаку.

Прикметно, що з 1921 по 1936 роки на цьому місці ховали всіх червоних комісарів, які загинули від рук селян під час продрозверстки, проводячи злочинну «політику червоного терору».

Наразі про перепоховання останків похованих у братській могилі не йдеться. Оскільки це має здійснюватися після погодження з родичами всіх померлих, також ця процедура дороговартісна та виконується на замовлення спеціальними службами, тому поки що влада має намір обмежитися тільки демонтажем пам’ятника.

Фото – nizhyn.city та istpravda.com.ua.