Пресконференція «Голодомор-геноцид українців 1932–1933 рр. та масові штучні голоди 1921–1923 рр., 1946–1947 рр.: методики та висновки комплексних судових експертиз»
2 листопада об 11:00 в Києві відбулася пресконференція на тему: «Голодомор-геноцид українців 1932-1933 рр. та масові штучні голоди 1921-1923 рр., 1946-1947 рр.: методики та висновки комплексних судових експертиз». Про це повідомив Укрінформ.
На заході, організованому Міжнародною асоціацією дослідників Голодомору-геноциду, українські науковці представили нову методику підрахунку жертв Голодомору-геноциду, яка засвідчила кількість жертв у 10 мільйонів 500 тисяч українців.
Доктор юридичних наук, директор Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» Володимир Пилипчук зазначив:
“Я думаю, що ті питання, які ми сьогодні обговорюємо, стосуються мільйонів родин наших співвітчизників, які проживають на території України і за її межами сьогодні. Не є винятком і моя родина, яка зазнала втрит у 1932 та 1946 роках. Це були і загиблі, і родичі, виселені за межі України.
З погляду правових моментів я хотів би передусім звернути увагу на низку міжнародних актів і нашого національного законодавства. Зокрема, це Конвенція Організації Об’єднаних Націй 1948 року “Про запобігання злочину геноциду і покарання”. Зокрема, вона дала визначення поняття “геноцид” як дії вчинені з наміром знищити повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову че релігійну групу. Тобто це перше підгрунтя, від якого ми маємо рухатися далі.
Наступне. Є дві конвенції. Конвенція ООН від 1968 року і Європейська конвенція 1974 року. Вона закріпила незастосування терміну давності до злочинів проти людства і воєнних злочинів. Відповідно, Резолюція Європейського Парламенту 2008 року юридично визнала, що Голодомор 1932–1933 років був злочином проти народу України і злочином проти людства. Є міжнародне підґрунтя для подальшої роботи, для подальших досліджень в цій сфері.”
“Було проведено дві комплексні експертизи. Це історико-криміналістична і статистично-криміналістична. Декілька аспектів щодо висновків. Перше — геноцид був вчинений проти українців, проти української нації. Друге — визначено механізми знищення людей. Це голодомори, це застосування крайньої міри покарання — розстрілів, це депортації…. Загалом встановлено попередню цифру — це 10 мільйонів 500 тисяч українців, які загинули у 1932–1933 роках. З них, як було уже озвучено, 4 мільйони — це діти.”
Павло Гриценко — директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор зазначив: “Було переупорядковано устрій РСФРР і відтято від України значну частину територій українських… Була відтята інтелектуальна “голова” нації, розгломлено фактично гуманітарний складник Академії Наук. Особливо ті хто мав українсько центричні погляди, українсько спрямовані, тобто потрібно було забрати, відповідно, тих хто породжував ці і наділі підтримував ідеї українськоцентризму“.
Георгій Папакін — директор Інституту української археографії та джерелознавства — під час свого виступу проаналізував наявні джерела для вивчення історії Голодомору-геноциду та масових штучних голодів 1921–1923 рр., 1946–1947 рр., які використовувалися для проведення комплексних експертиз.
Роман Теслюк — докторант Державної установи «Інститут регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАН України», кандидат географічних наук, старший науковий співробітник представив авторську методику підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду, на основі якої було визначено чисельність знищених у 1932–1933 роках українців у 10 мільйонів 500 тисяч осіб.
Микола Герасименко — заслужений юрист України, заступник голови ГО «Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду» зазначив, що в результаті проведення комплесних експертиз встановлено, що в 1932–1933 роках було знищено 10 мільйонів 500 тисяч українців (з них 4 мільйона дітей), а з врахуванням масових штучних голодів 1921–1923 рр., 1946–1947 рр. було знищено 15 мільйонів 500 тисяч українців.
Семен Глузман — президент Асоціації психіатрів України, член Американського товариства психіатрів, розкрив тему негласної заборони публічних розмов про Голодомор та інші актуальні питання, пов’язані з психологічним аспектом геноциду українців.
Модератором пресконференції був Андрій Козицький — доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат історичних наук.